Потрібно просто дати Україні більше необхідної зброї

Я не люблю Бориса Джонсона. Він позер, любить епатаж, занадто переграє, наслідуючи Черчілля, і дуже негарно себе повів стосовно Девіда Кемерона і Терези Мей. До того ж він був мотором Брекзіта, а я вважаю, що це була помилка, яка завдала шкоди і ЄС і Великобританії.

Але я знаю, що в Україні до нього ставляться дуже добре за підтримку у війні і бояться, що Великобританія без Джонсона може її послабити. Взагалі, побоювання, що Захід може перестати підтримувати Україну в її війні з Росією висловлюються дуже багатьма моїми українськими і російськими співрозмовниками.

...Але особисто я, відверто кажучи, не вірю, що Захід послабить підтримку України безвідносно того, які конкретно люди будуть очолювати уряди країн, що входять в це поняття - Захід. Для такого висновку у мене є кілька підстав. Нижче я спробую їх викласти.

Ідеологічно Захід, звичайно, ж сприймає путінську Росію як ворожу державу. Вона ворожа йому і за риторикою реваншу, який захлеснув Росію, і за жорстокістю, з якою вона веде війну, і за авторитарним режимом, який в ній встановився.

Це посилюється ще й тим, що Росія сама постійно твердить про свою відокремленість від західної цивілізації, про заперечення європейських цінностей і про те, що Захід завжди хотів її захопити і поневолити.

читайте такожВідповідь Путіна на всі приниженняВся нинішня російська ідеологічна конструкція будується на неминучості зіткнення з Заходом. І ця неминучість так гучно і нав'язливо впроваджувалася в суспільну свідомість, що навіть вже і Захід змирився з тим, що рано чи пізно зіткнення неминуче.

І вже якщо воно сталося і всі способи мирного врегулювання вичерпані, то не залишається нічого іншого, як допомагати Україні. Тим більше, що цей неминучий конфлікт розгортається за найвигіднішим для Заходу сценарієм: війна йде не на його території і в ній гинуть не його громадяни. І вже якщо зірки встали так вдало, то гріх цим не скористатися. Інший такий випадок може більше і не випаде.

До того ж, якщо напередодні війни у Заходу були перебільшені уявлення про міць російської армії, то тепер, після чотирьох з гаком місяців війни, всім стало ясно, що путінське військо - це Колос на глиняних ногах. І є скоріше продуктом шойгівського піару, ніж путінського полководницького генія або злодійкуватого чемезовського ВПК.

Ще одним важливим фактором, що впливає на позицію Заходу, є те, що тепер абсолютно зрозумілий алгоритм перемоги: потрібно просто дати Україні більше необхідної зброї. У деяких інших попередніх конфліктах (наприклад - в Афганістані) зв'язок між перемогою і кількістю зброї не був настільки прямим. Цьому є багато пояснень, але я не хочу в них вдаватися. Просто зафіксуємо це тут як факт.

І ось тут ми підходимо до самого, на мій погляд, головного. Західна бюрократія відрізняється від української та російської двома важливими особливостями. По-перше, вона в значно меншій мірі схильна до корупції, але зате і ризикувати вона не любить. По-друге, вона значно більш дисциплінована і любить ясні і прості завдання. Гра фантазії і винахідливість (тісно пов'язані з відповідальністю) - це не її коник.

читайте такожЗадумка противника цілком очевиднаА тут якраз все звелося до дуже зрозумілої і простої задачі: виділити грошей, зробити зброю, поставити її Україні. Все. Крапка. Тут західна бюрократія потрапляє в свою стихію. Там де російсько-український бюрократ бачить не тільки розкішні відкати, а й ризики для себе (А раптом зловлять? А що робити, коли запитають результат, а його немає?), західний бюрократ бачить абсолютно просту задачу, яка не перевантажує його відповідальністю: отримай гроші (зрозуміло у кого і скільки), проведи тендер (зрозуміло за якими правилами), підпиши контракт з переможцем (типовий контракт додається).

Єдине, що погано, це те, що західний бюрократ працює дуже повільно. У тваринному світі не існує ніяких сил змусити його прискоритися. Навіть якщо на Київ (та що на Київ, на Берлін!) впаде атомна бомба, він о п'ятій пополудні встане, одягне піджак і піде додому. Робочий день закінчився.

Він припинить писати лист на півслові і піде в чергову відпустку. І коли він у відпустці - він як помирає. До нього не додзвониться, нічого не попросити, його немає ні для кого. Вибираючи зателефонувати або відправити лист поштою, він завжди вибере лист поштою. І буде незворушно тиждень чекати відповіді. Хоча дзвінком він би вирішив питання за п'ять хвилин.

Спочатку це жахливо дратує. Але потім ти з цим упокорюєшся як з природним явищем і розумієш, що криками і вересками ти нічого не доб'єшся. Тому, дорогі мої українці, прийміть це як даність: західні бюрократи - це чесні, але абсолютно невмотивовані боввани, єдиним стимулом яких є без проблем і скандалів дожити до пенсії. Але коли ця махина все-таки набирає обертів і те, що було авралом, стає рутиною - цього носорога вже не зупинити.

Ніякий новий прем'єр або президент не здатний щось поміняти в цьому локомотиві, що мчить. І тоді вже, наприклад, абсолютно безглузда і навіть шкідлива військова допомога Афганістану буде йти і йти роками. Будуть змінюватися президенти, вони будуть обіцяти закінчити війну в Іраку, а вона буде продовжуватися, вони будуть хотіти закрити в'язницю в Гуантанамо, а вона буде працювати як ні в чому не бувало і т. д.

читайте такожХлопці, йдіть до Путіна!Так от: бюрократична машина заходу набрала обертів для військової допомоги Україні. Вона довго розкручувалася і, нарешті, розкрутилася. І тепер потрібні надзусилля для того, щоб її зупинити. І в будь-якому випадку це вийде не відразу. Гроші виділено, контракти підписано, логістика вибудувана, робітники працюють, компанії потирають ручки в очікуванні баришів, сенатори виголошують гарні промови - кому зараз спаде на думку все це зупиняти?

...Так що дорогі мої українці, не переживайте. Захід від вас не відмовиться. Справа тепер за вами. Аби у вас не опустилися руки. Аби у вас все було добре з мотивацією.

І нехай вас веде в бій розуміння того, що наша справа - праведна. Ворог буде розбитий. А перемога буде - за нами.

Слава Україні!

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред