Про феєричну атаку на російську стратегічну авіацію

Узагальнюючий огляд буде трохи пізніше (коли настане ясність у Польщі, бо є пов'язані речі).

Поки що про феєричну атаку на російську стратегічну авіацію.

Два основні виміри.

1. Політичний.

Творче змагання ГУР і СБУ за участю інших структур Сил оборони за кілька місяців обнулило десятки стратегій/доктрин у сфері оборони і безпеки. Особливо - довгострокових.

І породило цілий спектр висновків.

По-перше, всі морські держави, особливо ті, хто орієнтувався на морське домінування, повинні врахувати зміну ролі флотів після ефектних результатів українських морських дронів. Це стосується не тільки закритих акваторій.

По-друге, подивіться на вчорашню атаку очима європейського політика/військового.

Не тільки вантажівка - будь-який "доставщик піци" з великою квадратною сумкою, будь-який водій кобили може бути носієм ударної потужності, здатної вразити будівлю, яхту, транспорт тощо.

Причому роль цього доставщика - розкласти на пнях у встановленому місці на дистанції 5-20 км від цілі кілька дронів копійчаної вартості. Управління атакою може здійснюватися з Північної Кореї. Тобто, організатори і головні виконавці в принципі недосяжні.

Рекомендуємо:

Голова СБУ зробив заяву про історичну спецоперацію: скільки літаків РФ знищено

Це формує нові вимоги до захисту об'єктів. Це вимагає аналізу і вжиття заходів при використанні всіх конвенційних озброєнь. Умовна танкова дивізія, яку за кілька років і мільярди грошей зможуть оснастити європейці, навіть не встигне розвернутися без драматичних втрат. Усі дорогі машини з тривалим циклом виробництва тепер під питанням. Усі бюджети з великими нулями тепер потребують уточнення. Потрібно вчити (перенавчати) кадри.

На планеті найближчими роками будуть тільки дві армії, здатні до масштабного застосування нового мислення - українська і російська. У росіян є офіційні союзники, яких вони збагачують знаннями.

Україна також ділиться з партнерами. Однак відсутність сильних пропозицій і виразних перспектив для України збільшуватиме не тільки ризик військової поразки, а й зростання запиту в українському суспільстві на домовленості з РФ.

Які можуть в одному зі сценаріїв призвести до об'єднання ресурсів Росії та захопленої/сталої лояльної частини України.

Тому поглиблення співпраці (готовність у першому наближенні позначила Німеччина) - це єдино правильний шлях. Будь-які спроби заблокувати / уповільнити виведення відносин з Україною на рівень військового союзу - це диверсія проти Європи, з чийого б боку такі кроки не виходили. Тут немає ні грама перебільшення.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред