Розповіді Володимира Володимировича про агентів ЦРУ під столом у членів уряду, про черв'яків, які гинуть від вітряків або про громадянську війну в дев'яностих, під час якої він підробляв таксистом, страшні не тому, що все це неправда.
Зрештою, не збрешеш – не розкажеш.
Не в цьому річ.
Вони страшні тим, що показують, в якій самоті знаходиться людина, яка приймає найважливіші рішення для нашої країни, а частково, і для світу.
Немає нікого - ні дружини, ні дочки, ні друга - хто міг би сказати йому: "Ну що ти таке несеш, сміються ж всі!".
Немає нікого, хто міг би повернути його до реальності - він сам так організував своє життя.
А отже, він неминуче починає вірити у свої власні фантазії - і про таксі, і про ЦРУ, і про черв'яків.
І на виклики цього ілюзорного, придуманого ним самим світу він починає відповідати цілком реальними діями.
І перекроюється бюджет, і приводяться в бойову готовність війська. І ллється кров.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
