Ні парламент, ні уряд не залишаться глухими до наростаючого невдоволення патріотичної громадськості через продовження роботи в Україні філії РПЦ, частина духовенства якої є симпатиками Росії.
Разом із тим, це надчутливе питання, опрацювання якого вимагає обережності та обачності. Надчутливим це питання є одразу з декількох причин.
По-перше, значна частина духовенства і вірних УПЦ є лояльними Україні громадянами. В тому числі і від їхньої підтримки залежить військова перемога над Росією.
По-друге, в умовах залежності від міжнародної допомоги для перемоги над Росією та забезпечення життєдіяльності української держави в умовах війни офіційна Україна не може дозволити собі дії, які призводитимуть до аргументованої критики України в питанні дотримання свободи совісті. Така ситуація в разі її виникнення негативно позначатиметься на розгляді в ЄС питань, пов’язаних із нашим вступом до цього об’єднання.
По-третє, УПЦ є величезною мережею організацій. В разі створення правового хаосу у питанні статусу цієї церкви, виникнуть сотні достатньо складних майнових суперечок і проблем. Незрозуміло, наприклад, хто і яким коштом утримуватиме споруди церков, багато яких є пам’ятками архітектури (але далеко не лише це).
Також варто відзначити, що підривний вплив Росія здійснює не лише через РПЦ та деяких представників УПЦ, але й через деякі мусульманські та іудейські організації. Спроба обмежувати вплив Росії лише через православні організації буде неповною.
Звичайно, що б не робила Україна у питаннях регулювання діяльності релігійних громад, ці дії опосередковано впливатимуть на процеси об’єднання православних в Україні. Але ставити перед собою будь-яку мету в питанні окремого існування чи об’єднання/входження усіх православних громад до ПЦУ Україна не може – це буде порушенням принципу незалежності держави та релігійних організацій.
Всі ці міркування ніяк не впливають на нашу рішучість викорчувати все російське з суспільної сфери в Україні. Але вони визначатимуть порядок і швидкість наших дій.
Все розпочнеться чи вже розпочалось із санкцій проти РПЦ, зокрема, членів її синоду, які ініціюють, пропагують і сприяють прийняттю рішень, що заохочують та схвалюють російську агресію проти України (закони, що рекомендують РНБОУ введення частини таких санкцій, уже на розгляді парламенту).
Будуть ухвалюватися рішення, що заборонять ідеологію "русского мира" та криміналізують поширення та популяризацію цих ідей в Україні.
В публічну площину буде винесене питання збору та аналізу інформації про ворожу та підривну діяльність Росії через релігійні організації. Тут парламент може створити ефективну платформу для поєднання зусиль влади та громадськості у вигляді тимчасової слідчої комісії. Результати діяльності такої комісії вже через 6-12 місяців можуть стати підставою для подальших, більш рішучих дій законодавчої та виконавчої гілок влади.
Паралельно буде організовано процес реформування правових, господарчих та фінансових основ діяльності релігійних організацій. Метою цього процесу буде створення чітких правових та адміністративних рамок для діяльності релігійних громад (на сьогодні багато православних громад, наприклад, скаржаться, що через невизначеність правових процедур не можуть реалізувати своє право на перехід з однієї церкви в іншу), прозорості у фінансуванні (не може неприбуткова організація з нулями в податковій та бухгалтерській звітності укладати з державою договори про оренду на десятиліття безцінного, з культурної й історичної точок зору, майна на сотні мільйонів чи, можливо, мільярди гривень) тощо.
Таким чином, сподіваюся, впродовж найближчого часу ми зможемо гарантовано зачистити на тривалий час російські впливи в релігійних організаціях, уникнувши шельмування чи несправедливих образ лояльних українських громадян і організацій та полювання на відьом.
Богдан Яременко, народний депутат, дипломат, керівник Фонду Майдан закордонних справ
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
