Так, ЗСУ дійсно перерізали (фізично) важливу рокаду противника в Курській області РФ (дорога Рильськ - Коренєво - Суджа), принаймні на ділянці Зелений Шлях - Свердліково.
Незважаючи на гучну доповідь генерала Герасимова Путіну, ніхто з них поки що не зупинений. Передові підрозділи ЗСУ продовжують просуватися за загальним напрямком Любимівка - Кореневе, а також у районі м. Суджа (на північ від Гончарівки), а також у напрямку урочища Мілове.
У смугу угруповання "Курськ" (прикриття кордону) командування противника почало переміщати частину сил із Вовчанського напряму (угруповання "Бєлгород"), імовірно, зі складу 11-го і 44-го армійських корпусів (АК). Найімовірніше, йдеться про окремі підрозділи 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) 11-го АК, а також 128-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 44-го АК.
На мою думку, в активних (наступальних) діях ЗСУ на Суджанському і Коренівському напрямках українському командуванню вдалося домогтися ефекту "оперативної раптовості".
Судячи з якоїсь "пригальмованої" реакції російського командування, процес підготовки та організації (включно з оперативним розгортанням відповідного українського угруповання) пройшов якось "повз вуха" російських командних структур або був ними неправильно витлумачений (ймовірно, вони визначили його як зусилля українського командування з "прикриття Сумського напрямку", і генерал Буданов їм у цьому вдало "підіграв" своїми заявами про "підготовку росіянами наступу на Суми").
Навіть наразі російське командування має "дуже віддалене" уявлення про реальний (дійсний) склад і структуру угруповання ЗСУ, що задіяне на Суджанському та Коренівському напрямках. Їхні оцінки коливаються від "3-5 батальйонів" до "4-5 бригад".
Найцікавіше, що темпи просування передових підрозділів ЗСУ на вищевказаних напрямках у російському прикордонні навіть близько не можна порівняти з темпами наступу російських військ на Харківському операційному напрямку.
Протягом 2-х діб ЗСУ взяли під свій контроль територію в Курській області РФ значно більшу, ніж російські війська за півтора місяця в Харківській області України.
Наразі реакція російського командування обмежується смугою ГВ "Північ". Переміщення резервів і додаткових сил і засобів для посилення "проблемного напрямку" відбувається виключно всередині цієї смуги.
Однак, судячи з розмаху та інтенсивності української операції, рано чи пізно противник буде змушений спрямувати туди війська з інших операційних напрямків (а цілком можливо, і залишки своїх стратегічних резервів, приготованих на серпень-вересень). Навіть із цього погляду операція ЗСУ в прикордонній Курській області вже виправдана.
Але мені чомусь здається, що це ще не середина партії, і найближчим часом у нас з'явиться новий операційний напрямок.
Хто такий Костянтин Машовець
Військовий оглядач, координатор групи "Інформаційний спротив", полковник Збройних сил України, експерт з питань оборонного планування, застосування військ і розвитку ЗСУ. Брав участь в АТО на Донбасі.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
