Незважаючи на численні заяви та дії угорського премʼєр-міністра Віктора Орбана Питання виходу Угорщини з ЄС та НАТО на Заході не обговорюють з однією простої причини – що в першому, що в другому випадку немає механізму для виключення країни. Тобто країна може вийти самостійно, але вона не може бути виключена іншими членами. Принаймні, таких прецедентів ми ще не маємо.
У ЄС є історія про Брекзит, яку ініціювала Велика Британія. З НАТО у 1960-х, за президентства де Голля кілька разів виходила Франція, але це теж було ініціативою Франції і не було пов'язано з іншими країнами.
Орбан прекрасно це розуміє, тому дозволяє собі такі дії, знаючи, що ніхто Угорщину не виганятиме з ЄС чи НАТО та відкрито цим зловживає. Але як мінімум на рівні Європейського Союзу ситуація у 2025 році зміниться. Тому що ще до виборів до Європарламенту активно обговорювали питання необхідності зміни процедури голосування під час ухвалення важливих рішень і дійшли висновку, що рішення мають ухвалювати кваліфікованою більшістю. Тобто право вето буде просто ліквідовано і Орбан не зможе робити те, що він робив до сьогодні.
Такий варіант вирішить проблему права вета на рівні Європейського Союзу загалом, адже будь-яка країна теоретично може заблокувати рішення, за які висловлюються, наприклад, 95% країн. Є й інші варіанти, які можуть змушувати Орбана змінювати позицію. Це, наприклад, можливість Європейського Союз запроваджувати певні обмежувальні дії стосовно тієї чи іншої країни-порушника процедур ЄС.
Це, до речі, може стосуватися обмежень права голосу тієї чи іншої країни з певних питань. Свого часу була аналогічна історія з Австрією, але від такого підходу швидко відмовилися, тому що тоді багато австрійців та представників інших країн сказали, що неправильно карати країну за наявність у ній певних політичних сил (на той час на виборах в Австрії фактично перемогли неонацисти, яким обмежили можливості голосувати на рівні ЄС). Цей прецедент не використовувався в історії Європейського Союзу, але проти Орбана потенційно його все-таки можуть використати.
Тим паче, що Орбан доводить ситуацію до критичної межі, а потім одразу відходить в бік. А оскільки Угорщина – це країна, яка отримує величезні дотації з європейського бюджету, ці гроші можна блокувати. Однак їх блокують не через те, що Угорщина не голосує, а за невиконання реформ чи порушення принципів і стандартів Європейського Союзу. І щойно Угорщина починає переходити межу, їй одразу про це нагадують.
Тобто деякі механізми впливу існують, просто вони дуже розтягуються в часі, і найкращим виходом тут буде реформа просто Європейського Союзу, де процеси ухвалення рішень будуть зведені не до загального консенсусу кваліфікованої більшості. А у випадку з НАТО треба розуміти, що позиція Угорщини може швидко змінитися щойно Сполучені Штати зроблять їй прозорий натяк. Адже там змушені брати до уваги думку ключової країни Альянсу.
Ігор Рейтерович, політолог, політичний консультант, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку, спеціально для Главреду
Хто такий Ігор Рейтерович
Ігор Вʼячеславович Рейтерович - кандидат політичних наук, доцент кафедри парламентаризму Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У 1999 – 2002 рр. працював політичним аналітиком в Агентстві стратегічних досліджень і технологій "ВІКНА".
У 2003 – 2006 рр. обіймав посаду провідного політичного аналітика БФ "Співдружність", заступника головного редактора журналу "Національний інтерес", головного редактора "Короткого огляду інформаційного простору України".
Починаючи з 2006 року присвятив себе науковій та викладацькій діяльності. З 2021 року – доцент кафедри парламентаризму Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
