Образа дією: чому у Путіна залишився тільки один маневр

Якщо участі Путіна на переговорах у Стамбулі не відбулося, то очевидно, що Кремль уже не був готовий до якихось серйозних домовленостей. Якби поїхав, наприклад, Лавров, Ушаков тощо, - це була б, принаймні, делегація, яка б висловлювала повагу до тих, із ким вони збиралися вести діалог. Швидше за все, не до українців, а до американців, але все одно. Але було обрано принизливий варіант - делегація, що складається з незрозуміло кого, з технічних осіб, на чолі з Володимиром Мединським, який очолював таку саму принизливу делегацію у 2022 році.

Це, по суті, умовний варіант ультиматуму і пропозиції про повну здачу України. Навряд чи вони озвучать щось, із чим українська сторона могла б погодитися. Це скоріше спроба викрутитися із ситуації, у якій Путіну їхати не можна. Зеленський, проте, їде, і Кремль хоче завдати йому, що називається, "образи дією" - ось цією самою делегацією.

Зрозуміло, що вона їде не для того, щоб реально про щось домовитися або щось обговорювати. Думаю, вони приблизно повторять те, про що говорили напередодні. Українська делегація намагатиметься говорити про перемир'я на 30 днів і, найімовірніше, не отримає жодної виразної відповіді від російської сторони. Російська делегація озвучуватиме або зовсім технічні речі, які безглуздо обговорювати без політичного рішення про припинення вогню, або, як другий варіант, - стандартний російський набір: "демілітаризація", "денацифікація" і, я б сказав, "дезеленскізація", тобто відхід Володимира Зеленського та низки інших вимог, абсолютно неприйнятних із погляду якихось реальних переговорів. І на цьому все закінчиться. Оскільки все це відбуватиметься за закритими дверима, потім обидві делегації вийдуть і скажуть, що переговори зірвала протилежна сторона.

Якою буде реакція Заходу? Поганий варіант - якщо Дональд Трамп наполягатиме на продовженні переговорів хоча б у такому форматі. Хороший варіант - якщо Трамп приєднається до європейських політиків, які, найімовірніше, на вихідних оголосять про запровадження нових санкцій. 17-й пакет хоч і порожній, але все ж таки узгоджений. Також існують британські санкції, які досі не пустили в хід. І, можливо, з'являться американські санкції - нехай навіть не найсерйозніші, але й це буде суттєвим поворотом, оскільки за Трампа США ще жодного разу не вводили санкції синхронно з Європою проти РФ.

І в цьому випадку у Путіна залишається один маневр - на полі бою. Він тягне час, не хоче виходити з переговорів, тому що від самого процесу він загалом виграє, не віддаючи нічого натомість, і при цьому продовжує наступ. Судячи з дій Росії зараз, жодних серйозних, повноцінних переговорів до осені не буде. Навіть якщо раптом Путін, під тиском Трампа (щоб не розірвати стосунки з ним), погодиться на таке собі "тридцятиденне перемир'я", обговорення його умов і реалізація затягнуться доти, доки погодні умови не утруднять бойові дії для російської армії - тобто до осені.

Рекомендуємо:

В РФ заявили про свою позицію та завдання на переговорах у Стамбулі - деталі

Що буде тоді, поки обговорювати безглуздо - все залежатиме від стану армій до кінця сезону. Якщо у Путіна буде впевненість, що російська армія може продовжувати наступ і перемагати, ніякого результату не буде. Якщо ж у нього з'явиться відчуття, що просування російської армії застопорилося остаточно, тоді він може перейти до укладення якоїсь мирної угоди. Вона, за його розрахунками, повинна буде:

1. Зафіксувати повний контроль над тимчасово окупованими територіями України;
2. За можливості - відрізати ще якусь частину території (він говорив про це ще влітку минулого року, вимагаючи Запоріжжя і Херсон);
3. Дати Росії можливість перегрупуватися і підготуватися до нової, настільки ж масштабної війни за решту України.

Україна в даному випадку буде діяти реактивно, тому що не вона починала цю війну і не їй висувати ініціативи в ситуації, коли ресурсів для масштабного контрнаступу в української армії немає.

Іван Преображенський, кандидат політичних наук, експерт з питань Центральної та Східної Європи, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред