Президент країни-агресора РФ Володимир Путін заявив про плани "яскраво і урочисто" відсвяткувати 80-річчя Дня Перемоги 9 травня 2025 року. Однак неможливо з того, що він сказав, зробити висновок, що таким чином поставлений певний термін закінчення війни, який Путін для себе визначив.
Ми, звичайно, можемо гадати, як якісь психоаналітики, намагатися зрозуміти, що у нього там в підсвідомості, але прямо він про це не сказав. Безумовно, він хотів би закінчити війну якомога швидше, але на своїх умовах, тобто фактичним знищенням незалежної України. А оскільки це завдання не реалізоване, то війна закінчиться тільки одним шляхом – програшем російської влади і поразкою російської армії. Коли це станеться я не готовий гадати, але це станеться неминуче.
Звичайно, Путін може ставити будь-які терміни. Інше питання, що реальність не дозволить йому реалізувати свої плани. При цьому Путін контролює інструменти насильства і пропаганди, і з їх допомогою він утримується при владі. Поки він, фактично, контролює і силову бюрократію. Був шанс, що силовики і найманці почнуть воювати один з одним під час пригожинського заколоту (і, очевидно, до цього йшла справа) і, фактично, почнеться громадянська війна, але Путіну в даному випадку пощастило. Пригожин здрейфив, і вся ця історія закінчилася тим, що його вбили. Проте, я практично впевнений, що подібні події в тому чи іншому вигляді ще повторяться. Силовики, як це було під час заколоту Пригожина, почнуть протистояти один одному, а не захищати владу Путіна, і тоді його режим неминуче впаде. І тоді ж почнеться російська смута.
Поки Путін зовні контролює ситуацію, але в елітах (і це видно за різними прямими і непрямими ознаками) назріває невдоволення ситуацією і складається розуміння, що Путін своєю політикою позбавляє представників російської "верхівки" звичного способу життя – можливостей вести бізнес, подорожувати, жити в своє задоволення. Через західні санкції вони цього значною мірою позбавлені. І це невдоволення через якийсь час виллється в щось подібне вже не заколоту Пригожина, а змові проти Путіна.
Каталізатором такого процесу може стати поразка Росії на фронті. Поки в Кремлі вважають, що їхні справи йдуть непогано, і Путін ще тримається. Але щойно "верхівка" зрозуміє, що він зазнає поразки, від нього досить швидко, як це бувало в російській історії, відвернуться, а його холуї і клеврети перетворяться на його ворогів і вирішать, що його треба позбутися.
Поки те, що відбувається на фронті в Україні, ще не робить істотного впливу на ситуацію. Але коли українська армія прорве російську оборону і звільнить окуповані території, хоча б ті, що були окуповані минулого року, цього буде достатньо для того, щоб внести розбрат в російській "верхівці" і, фактично, перекинути путінський режим.
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікуваних дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агентство "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів Опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга " Система Путіна: куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор численних публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках в соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрепи" і "русский мир".
Ігор Ейдман, російський соціолог, публіцист, автор книг, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
