Чому Росія може перейти до позиційної війни

Низка американських ЗМІ повідомили про звернення Росії до Китаю по військову та економічну допомогу. Китай та Росія це спростували, але тим не менш, подібні речі треба максимально відслідковувати.

У той же час відомо, що відбулася зустріч радника президента США з питань безпеки Джейка Салівана і представника Китаю Яна Цзечі у Римі, де Америка застерегла Китай від порушення санкційного режиму.

Вже зараз є реакція Китаю на багато санкційних ініціатив як стосовно Росії, так і стосовно Білорусі. Зокрема, згортається ділова активність Китаю у Білорусі - китайці виходять з багатьох проектів, що також є наслідком санкційного режиму.

Тому найбільш ймовірно, що Китай утримуватиметься від безпосереднього надання військової підтримки РФ у війні з Україні.

Однак політично може бути підігрування РФ - пошуки моделей для обходу санкцій, взаємодія у військово-технічному комплексі тощо. Це очевидно, тому що Китай вбачає у Росії не союзника, а попутника для досягнення своїх інтересів - ослабленні світових гегемонів. Але брати участь у війні Китай не буде.

Коли Росія почне розпадатися (а це вже не такий примарний і фантастичний шлях, а цілком реальна перспектива), Китай може використати не лише м’яку силу, а і важку, пов’язану з забезпеченням стабільності у регіонах, наближених до китайського кордону. Зараз Китай не втручається у війну - він утримує нейтралітет і заявляє про дотримання принципу про непорушність кордонів, але не застосовує санкцій, не голосує за резолюції в ООН і Раді безпеки проти Росії. Це - подвійні стандарти, але це не означає, що Китай є військово-політичним союзником РФ чи буде надавати їй військову, технічну підтримку, хоча певний обмін інформацією можливий.

Варто розуміти умовність подібної інформації, що в цій ситуації неможливо говорити про те, що РФ вичерпала свої можливості і тому звертається до Китаю. Є інформація лише про те, що такі переговори, скоріше за все, велися.

читайте такожВійна, яку розпочала Росія в Україні – найбільший провал в історіїТа навіть без підтримки Китаю, Росія здатна надалі вести війну - треба бути реалістом, у неї є для цього ресурси. Я сподіваюся, що затяжної війни не буде, але економічний і політичний аналіз показує, що внутрішній ресурс міцності РФ достатньо великий, він повністю не вичерпався, тому Росія може піти на затягування конфліктів і позиційну війну. Тобто на затягування переговорного процесу, обстрілами, руйнуванням територій і міст, геноцид - на що завгодно, тому виключати цього не можна.

Адже є процеси, які ми ще не бачимо з точки зору статистики і економічного аналізу - це, наприклад, готовність російського політичного класу, військових, російського бізнес-середовища, середнього бізнесу, який забезпечує продуктову безпеку РФ. Чи готові вони далі нести тягар санкційних обмежень і чи не підуть на збурення, які можуть приховано проявлятися у певний бунт у провінціях чи у Москві - ці речі важко прогнозувати.

Об'єктивні фактори показують, що Росія може затягувати війну, що у них є ресурси для довгої війни. Скільки це буде - невідомо, але різні песимістичні прогнози вказують, що це може тривати від кількох місяців до року. Але це не означає, що увесь цей час відбуватиметься облога міст - у Росії немає достатніх ресурсів для просування всередину країни та повноцінної окупації територій. Тому, скоріше за все, це буде лінія, яку вони поширять за межі "ЛДНР" - можливо, на Півдні, і будуть утримувати її контратаками з обстрілами.

Наразі головне завдання - убезпечити Харків і Київ, вибити російські угруповання з Чорнобильської зони та з околиць Києва. Тоді можна було б вважати, що основні тактичні цілі України могли б бути досягнуті, після чого був би остаточний перелом у війні на нашу користь. Але Росія дійсно може усе затягнути - треба бути до цього готовим.

Втім, Україна здатна боронитися і контратакувати - питання у тому, що окупанти ховаються за людьми і ми не можемо їх трощити у житлових кварталах. Росіяни застосовують терористичну боротьбу - вони ведуть заборонені міжнародним правом способи ведення війни, використовують надновітню зброю масового ураження, погрожують ядерним об’єктам. На усі ці виклики Україна достатньо умовно готова відповідати, але у нас є дух, розгортання територіальної оборони та величезна кількість резервістів, які готові боронити Україну.

Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред