Отже, порахуємо, що там у нас на нафтовому фронті. Які країни можуть замінити російську нафту і як близько вони до цього підійшли?
Швидкий погляд на загальну ситуацію показує, що головна проблема – в договоророздатності США і відносинах Вашингтона з цими державами, а також у стані інфраструктури і наявності можливостей. М'яко кажучи, все складно, і без непопулярних для Байдена політичних торгів не обійтися.
Іран, який пророкують на головного вигодонабувача переділу нафтогазового ринку за рахунок РФ, все ще під санкціями, а переговори про "ядерну програму" застопорилися через неготовність адміністрації Байдена йти на поступки і знімати санкції, побоюючись гострої політичної реакції у Вашингтоні напередодні виборів у листопаді.
Саудівська Аравія і ОАЕ поки що не демонструють бажання рвати зв'язки з РФ, відмовлятися від формату ОПЕК+, збільшувати видобуток і заливати нафтою європейський ринок. Високі ціни їм вигідні, а виконувати волю США нинішні керівники аравійських монархій не поспішають просто так, особливо враховуючи, що відносини у них із Байденом натягнуті.
У Лівії, яка теж може пограти в нафтові ігри навколо РФ, досі не вирішено питання двовладдя, без чого прийняття рішень неможливе. Вчора південні і східні лівійські племена, лояльні до східно-лівійського уряду Фатхі Башагі (якого підтримують ОАЕ, Саудія, Єгипет, Росія і Туреччина) заблокували роботу нафтових родовищ і терміналів на узбережжі. Вони вимагають відставки проамериканського прем'єр-міністра в Тріполі Абдель-Хаміда Дбейби і керівництва Національної нафтової компанії, яке його підтримує. У разі приходу перших до влади в Тріполі роль США в нафтових рішеннях у Лівії буде зменшена, а для збільшення видобутку необхідні будуть величезні капіталовкладення.
Венесуела і Колумбія – дві країни, які претендують на те, щоб замінити ті 3% російської важкої нафти, від якої відмовилися Штати в березні. Замінити російську нафту в Європі вони навряд чи зможуть. До того ж, з обома країнами у Байдена складні взаємини.
З газом усе ще складніше, бо рівень залежності європейських країн від нього набагато вищий, що вимагає ще більше грошей і потужностей.
читайте такожВійна в Україні та люта шизофренія Росії
Тому, я думаю, енергетичні санкції в Європі, швидше за все, будуть оформлені точково і ситуативно. Країни, які захочуть відмовитися від російських енергоносіїв і зможуть собі це дозволити, це зроблять. Решта пообіцяють зробити це в перспективі декількох років, як уже заявив про це канцлер Австрії.
Ілля Куса, експерт із питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
