Оттавська конвенція "давай до побачення"?

Якщо це дійсно так, то з великим полегшенням можу сказати... Нарешті!

Але ефект від цього ми відчуємо не відразу. У кращому разі, до кінця року. Багато бюрократичних моментів, які ще потрібно буде подолати, і технічного характеру - відсутність тієї кількості протипіхотних мін, що дала б змогу вже завтра відчути ефект від ухваленого рішення на полі бою.

Нагадаю, що на момент ратифікації Оттавської конвенції Верховною Радою у 2005-му Україна мала п'ятий у світі арсенал протипіхотних мін і другий у світі за наявністю мін ПМН і ПФМ-1. Перший арсенал за кількістю цієї компоненти був у Росії, яка Оттавську конвенцію не підписувала і, відповідно, не ратифікувала. До слова, так само і США.

Після ратифікації Оттавської конвенції Україна методично знищувала свої запаси протипіхотних мін. Навіть після того, як у 2014 році росія здійснила гібридне вторгнення в Україну, ми продовжували дотримуватися конвенції і зобов'язалися з 2015 по 2018 рік утилізувати три мільйони протипіхотних мін...

Рекомендуємо:

Україна зупинила дотримання Конвенції з прав людини: які обмеження

А тепер тільки уявіть, якби ці три мільйони мін були розміщені вздовж кордону з Росією в Чернігівській, Сумській та Харківській області. Це, грубо кажучи, по чотири міни на метр (розміщуються міни за іншою системою, це просто для розуміння масштабу). Але замість цього ми їх утилізували.

Тепер потрібно буде надолужувати згаяне і з лишком. Думаю, питання про виробництво протипіхотних мін в Україні має стати такого ж стратегічного рівня, як і виробництво дронів і боєприпасів.

Тішить, що всі наші зусилля щодо того, що Україні слід поставити хрест на Оттавській конвенції, не були марними і голоси були почуті, нарешті це сталося. Далі вже як ми цим скористаємося. Сталося це і так, пізніше, ніж хотілося б, тому упускати наявну можливість критично заборонено! Тільки надолуження згаяного і масштабування!

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред