Відповідь Путіна на всі приниження

Варто було тільки президенту Казахстану Токаєву висловити в обличчя Путіну все, що він думає про "ЛНР-ДНР" і повідомити, що Казахстан їх ніколи не визнає, а також пообіцяти главі ЄС Шарлю Мішелю допомогти Європі з нафтою, як на одному з найбільших казахських родовищ нафти Тенгіз стався вибух (з людськими жертвами), а суд в Новоросійську заборонив роботу Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК), яким йде 100% казахського експорту нафти в Європу (і 70% всього казахського експорту нафти в цілому). Як каже путінський пропага**он Дмитро Кисельов, "Випадковість? Не думаю..."

Схоже, Путін зрозумів, що з цими азіатами він каші не зварить і в союзники їх не затягне. Коли Токаєв на ПМЕФ прямо йому заявив, що Казахстан буде виконувати санкції, накладені на Росію, всі спостерігачі тоді здивувалися однозначності тону, який вибрав досвідчений дипломат Токаєв. І вже тоді запідозрили, що Токаєв неспроста такий непохитний. Але Путін до того моменту вже знав, звідки вітер дме: 15 червня у нього відбулася розмова з Сі Цзіньпінем, який підтвердив його найгірші побоювання: на запрошення відвідати Росію китайський лідер відповів відмовою.

Таким чином все, що сьогодні сталося з казахським експортом нафти, це, на мою думку, відповідь Путіна на всі приниження, що йому довелося публічно перенести. Гордий росс не схилив голови і рішуче порвав зі своїм останнім сильним союзником. "І здачі не треба, і пальта не треба!"

Російська зовнішня політика вже давно втратила якусь мінімальну раціональність і практичний сенс, а замість цього набула вже зовсім гротескно-імперським форм, коли головним її змістом стали міркування "честі", "поваги", "слави предків" та інші абстракції про "образу величності цезаря", здатні надихнути лише підпилих прапорщиків і автослюсарів. Втім, ними і є за своїми цінностями і кругозору нинішні мешканці Кремля.

Коли я думаю, що сталося з Росією від горбачовської перебудови до сьогоднішнього дня, я мимоволі згадую висловлювання Черчілля про Росію в 1918 році. Він писав: "до жодної країни доля не була така жорстока, як до Росії. Її корабель пішов на дно, коли гавань була вже на увазі. Вона вже зазнала бурю, коли все обрушилося. Всі жертви були вже принесені, вся робота завершена. Відчай і зрада оволоділи владою, коли завдання було вже виконано.... Тримаючи перемогу вже в руках, вона впала на землю – живцем, як древле Ірод, її пожирають хробаки".

читайте такожХлопці, йдіть до Путіна!Справді: до початку нового тисячоліття всі жертви вже були принесені і вся робота з будівництва нової Росії фактично виконана. Залишалися лише останні штрихи і цей могутній корабель поплив би, набираючи швидкість. Але тут Росія з тріумфом вибирає собі володарем людину, яка, як колись Ленін, знову злила її в каналізацію. Воістину, якийсь злий рок висить над цією нещасною країною…

Скільки років Росія знову вибиратиметься з цієї вигрібної ями, де вона опинилася? Зараз це важко оцінити, адже вона навіть ще не усвідомила, що вона провалилася туди. Адже вона поки ще сповнена ентузіазму і грає бравурні марші. Все як на "Титаніку": в трюм вже тече вода, а нагорі ще грає оркестр і пасажири п'ють шампанське…

Здається Гегель ввів в науковий обіг термін "die Schlecht-Unendliche" (погана нескінченність). Він розумів під цим терміном необмежений процес одноманітних, однотипних змін, що нічим ніколи і не вирішуються. І цей термін як не можна краще підходить для опису історії Росії.

читайте такожУ Росії все піддається дресируваннюЗалишається сподіватися, що може бути хоч військова поразка зіштовхне її з цієї безнадійної, тужливої орбіти. І в цьому сенсі перемога України дасть надію і Росії. Надію, що скінчиться цей морок, цей ідіотський "День бабака".

Чого приховувати, мені шкода Росію. Я знаю, що зараз не час розмазувати соплі по морді і сумувати над зганьбленою російською культурою. Але поки на фронті затишшя, можна я трішки поскулю тут тихенько? Не звертайте уваги. Я все розумію. І навіть знаю, що наша справа праведна, ворог буде розбитий і перемога буде за нами.

Слава Україні!

П. С. Господи, прости Росію.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред