Сумні уроки "деескалації" або Якби снаряди були з 2022 року

Розставимо деякі практичні акценти…

10 травня 2024 року, одразу після "дня перемоги", який традиційно помпезно відзначають у Москві, російська армія почала наступ на Харків. У середині червня можна впевнено сказати, що ця "операція" стала для окупантів однією з найфатальніших за час війни. Через величезні втрати противник змушений перекидати резерви з інших напрямків, але навіть із ними не може захопити невеличке містечко Вовчанськ, що стоїть лише за 5 кілометрів від українсько-російського кордону. Ця кампанія вже остаточно довела фейковість багатьох традиційних міфів про "міць Росії".

Що зміцнило оборону ЗСУ?

Два чинники стали вирішальними: вчасне надходження військової допомоги, насамперед артилерійських снарядів, і дозвіл завдавати ударів західною далекобійною зброєю по військових об’єктах на території РФ. По місцях безпосередньої концентрації в таборах і на складах. Бо РФ "уміє" воювати, тільки коли для неї не існує заборон та конвенцій, а жертву мають суворо обмежувати у форматах відповіді. Тепер російські підрозділи розбиваються не лише на передовій, а й у тилу.

Рекомендуємо:

США поки не постачають Швейцарії ракети до Patriot, у пріоритеті - Україна

Так от. Простий висновок. Якби снаряди й розв’язані руки Україна мала з 2022 року, сьогодні лінія фронту проходила б набагато ближче особисто для авторів війни з Рф.

Сумні уроки "деескалації", безсумнівно, будуть вивчені військовими й політиками по всьому світу. А толерування агресора залишиться в минулому.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред