У Росії розпочалися вибори до Держдуми. Одна із інтриг цих виборів – чи відбудуться після них якісь зміни у РФ, оскільки за списками "Єдиної Росії" балотується велика кількість чинних міністрів, у тому числі – Шойгу та Лавров, а велика кількість губернаторів висуваються як мажоритарники. Відповідно, інтрига того, хто саме піде, хто прийде на їх місце і як це позначиться на розкладах і які "башти" посилять вплив, зберігається.
Звичайно, будь-які вибори призводять до змін у політичному ландшафті. Однак, згідно Конституції РФ, основні кадрові зміни відбуваються після президентських виборів, а не виборів до Держдуми. Щоправда, цьогорічні вибори у цьому плані є більш цікавими, бо одразу декілька ключових фігур балотуються до російського парламенту.
Справа в тому, що, по-перше, таке "пониження" відбувається через популярність політичних фігур у російському суспільстві. Наприклад, популярність Шойгу чи Лаврова надзвичайно висока, тож вони можуть стати флагманами для електорату. Другий момент – у російських колополітичних тусовках вже давно подейкують про те, що, наприклад, Лавров, вже давно проситься у відставку з посади міністра закордонних справ. Тим більше, що протягом останніх років ключовою фігурою у зовнішній політиці був не він, а скільки помічник Путіна Ушаков. Тому у даній ситуації його обрання у Держдуму взагалі може стати своєрідним завершенням політичної кар’єри.
Тобто реально це – метод природної заміни диктаторів і ключових фігур. Та незалежно від цього, для протестів у Росії сьогодні немає бази, бо немає лідерів, які могли б вивести людей на вулиці, немає довіри тим лідерам та й немає загалом серйозних передумов. Протестний електорат сьогодні закумульований на підтримку комуністів, які наразі виступають головною опозиційною силою, але очевидно, що з комуністами у Кремлі навчилися працювати і є певний симбіоз.
Хоча цілком можлива аномальна присутність комуністів у Держдумі, адже деякі соціологи пророкують їм більше 25% підтримки на виборах, у той же час це навряд чи вплине на ситуацію у Російській Федерації – як максимум, це може призвести хіба що до апаратних з’ясувань стосунків між представниками різних груп влади. Умовно кажучи, хто наробив "косяків" і через Єдина Росія набрала на кілька відсотків менше, ніж могла.
читайте такожНавіщо Путін проводить вибори в РосіїПлюс до всього, невідомо, скільки саме партій пройде до Державної думи, бо дані різні. Зокрема, найбільш імовірні два варіанти – або ж збережуться ті самі чотири партії, що існували раніше, або ж можуть подолати 5-відсотковий бар’єр ліберальне об’єднання "Нові люди" та партія пенсіонерів, але навряд чи їх поява вплине на політичну ситуацію в Росії.
Однак варто зауважити, що голосування українців з непідконтрольних територій для правлячої партії – скоріше символічний жест, бо сам факт голосування цих людей більше важливий, ніж результат. Тим паче, що правляча партія не має великої підтримки на Донбасі.
Костянтин Бондаренко, політолог, історик, керівник фонду "Українська політика", спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
