Останнім часом все частіше я чую одне й те саме: навіщо переговори, які не мають результатів і які не завершаться нічим. Спробую відповісти на ці питання.
1. Трамп змусив Путіна сісти за стіл переговорів. І Путін, який боїться посваритися з Трампом, змушений вести ці переговори і навіть демонструвати конструктив. Як би це дивно для багатьох не звучало, але поки правила гри навʼязує Амкриканська сторона а не РФ.
2. Після звільнення Єрмака українська позиція стала набагато прагматичніша. Зверніть увагу, що практично зник безглуздий в своїй основі термін "справедливий мир", а Умеров навіть почав говорити про більш логічне і прагматичне "перемирʼя". Це колосальна різниця в підходах, адже весь 2025 рік ми потратили на просування ідей, які неможливо було втілити в життя.
3. Важливо відзначити, що останнім часом серйозно зросла роль українського посольства в США і посла Ольги Стефанишиної. І це також повʼязано із заміною Єрмака. Раніше посольство, практично в ручному режимі, керувалося з Банкової. Зараз посол має набагато більше самостійності і стає одним з важливих центрів координації українських дій в Вашингтоні і не тільки. Український тиждень, який зараз проходить в США є підтвердженням цієї тези.
4. Чи хоче Путін результативних переговорів? Так, але за умови територіальних поступок і зняття санкцій. В переважній більшості наших дискусій ми забуваємо про зняття санкцій, а це для Путіна не менш важливо ніж території.
5. Взагалі, коли ми говоримо про РФ, то 2026 рік є багато в чому визначальним для того, куди йтиме Росія. 2025 став роком переходу від авторитаризму до тоталітарної моделі управління. 2026 стане роком визначення: або РФ стане остаточно на шлях Кореї, або ж піде на диверсифікацію своєї політекономії між Заходом і Китаєм. І саме від вибору моделі залежить результат переговорів.
6. Думаю, визначальними для відповіді на це питання будуть літо-осінь цього року, коли, з однієї сторони на РФ будуть тиснути Штати, з іншої економіка.
7. На цьому фоні у нас немає іншого виходу ніж грати в гру Трампа і вести прагматичні переговори.
Про персону: Вадим Денисенко
Денисенко Вадим Ігорович (нар. 7 квітня 1974, Київ) – журналіст, бізнесмен, народний депутат України VIII скликання. У 1997 закінчив Київський університет імені Т.Шевченка, спеціалізація "Українська мова і література", в 1998 – факультет гуманітарних наук Києво-Могилянської академії.
Доктор історичних наук (дисертація про створення авторитарного режиму Віктора Януковича, співзасновник Еспресо TV, співавтор книги про наріжні закони функціонування політики "політики не брешуть"), пише Вікіпедія.
Виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2020-2023).
З вересня 2023 і дотепер – радник керівника Української добровольчої армії (УДА) Дмитра Яроша з інформаційних питань.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
