Плач над майбутньою могилкою Росії, або Чому у війні з РФ українці можуть померти від сміху

Сенат США ухвалив пакет допомоги Україні в розмірі 40 млрд доларів. Зняті останні перешкоди на шляху того, щоб ленд-ліз заробив на повну силу. Якщо до цього додати вже ухвалене Великобританією рішення про військову допомогу Україні в 1,3 млрд фунтів і аналогічне рішення ЄС про 0,5 млрд євро, то разом це все виглядає дуже переконливо.

Особливо якщо врахувати, що британці в свій пакет погрожують включити велику партію протикорабельних ракет, що дасть Україні можливість зняти, нарешті, морську блокаду з її портів.

У відповідь росіяни (в особі Марії Захарової) одразу ж поспішили заявити, що вони нікому і ніколи не погрожували атомною зброєю, і вкотре поскаржилися, що Україна манкує переговорами, на які Росія, зрозуміло, давно готова і просто жадає нарешті обрушити мир на голови українців.

І те зрозуміло: Мінекономіки РФ опублікувало днями уточнений прогноз розвитку економіки Росії на найближчі роки, з якого випливає, що інфляція в Росії буде 17% (в два рази вище, ніж у ЄС), а економічний спад (цього року – близько 8% ВВП) триватиме не один, як очікувалося раніше, а, як мінімум, два роки. Втім, і далі зростання буде більш, ніж скромним: не більше 2% на рік... (ЦБ РФ, до речі, песимістичніший за Мінекономіки і очікує, що в цьому році спад може досягти і 10% ВВП).

Я думаю, що в реальності все буде ще гірше, оскільки цей спад російської економіки має не циклічну, а структурну природу, і їй доведеться заново створювати цілі галузі. У цьому відношенні цей спад більшою мірою нагадує спад початку дев'яностих, який, як відомо, тривав майже десять років.

Не забувайте, до речі, що удари по російській економіці ще не закінчилися, і в найближчі рік-два на неї чекає спочатку відмова Європи від покупки її нафти, а потім і газу. Тож я очікую від Мінекономіки РФ ще одного уточнення прогнозу в найближчий час. А потім – ще одного, а потім – ще...

І те, що нафтове ембарго досі не погоджено через позицію Угорщини, не повинно нікого вводити в оману: рано чи пізно його введуть. Я думаю, це питання найближчих тижнів, максимум – місяців.

читайте такожРакетний голод Росії: чи потягне РФ війну на виснаження в Україні

Потішили і трудівники Мінпрому: націоналізувавши Рено, вони оголосили про відродження виробництва Москвичів і Жигулів, чим, зрозуміло, не могли не порадувати російських автолюбителів, яким набридли не тільки коробки-автомати, але й АВС, не кажучи вже про кондиціонери та електричні склопідйомники. Скоро всім цим буржуазним надмірностям прийде кінець, а потім не за горами і перехід на гужовий транспорт або тотальне велосипедування всієї країни. Москва знову зіткнеться з проблемою кінського гною, яка, як усім здавалося, була закрита ще в 1920-і роки.

У цих умовах здатність виробництва високотехнологічної зброї теж викликає великі сумніви. Але я на місці росіян не впадав би у відчай і почав би якомога скоріше виливок бронзових копій Цар-гармати. Зрештою, мортири такого роду ще жодного разу не були використані у справі, і, хто знає, можливо, вони і будуть тією диво-зброєю, яка докорінно змінить усю сучасну війну: адже якщо українці не загинуть від їхніх ядер, то вони, швидше за все, помруть від сміху...

читайте такожРосія за крок від того, щоб піти у вічність: чому Путін програє

А якщо серйозно, то мені нескінченно шкода російських солдатів. От усі оглядачі пишуть про те, які вони невмотивовані і ненавчені... А я дивлюся, з якою небаченою хоробрістю вони вкотре йдуть у Чорнобаївку і Білогорівку, бачачи перед собою спалену техніку і ще теплі трупи своїх товаришів, і розумію, що головна проблема російської армії аж ніяк не в солдатах...

Немає ні офіцерів нормальних, ні тим більше генералів. Як не візьми читати біографію путінського генерала – закінчив із відзнакою академію Генштабу. І само собою виникає питання: чому їх там вчать, відмінників цих? Горілку тріскати? Красти будматеріали і солдатський пайок? Очі замилювати начальству? Чому?

Бідні, бідні російські солдати... Тепер вами керує підполковник держбезпеки Путін В. В. без академіїв обходиться (він – малопитущий). Одним талантом. От тому прийде час, і будете ви стріляти з бронзових мортир. Їй-їй, і в шабельну атаку ходити, і на тачанках під Каховку льотати... З високоточним "Максимом" на задку... І то вірно: діди воювали, батька Махна під Гуляйполем ловили... Будемо вірними їхній пам'яті...

читайте такожЯк Лукашенко і американські протикорабельні ракети допоможуть США публічно принизити Росію

Ну а що? Бронепоїзд же вже відродили! Пропоную, до речі, присвоїти йому ім'я місцевого уродженця (село Янівка Херсонської губернії) товариша Троцького Лева Давидовича. Пам'ятається, у нього саме такий бронепоїзд і був. Ну, а раз бронепоїзд відродили, значить, і тачанкам час повернутися. Все один до одного...

Троцький, до речі, як і Путін, академіїв не кінчав. А накомандував знатно: досі розгрібаємо. От і з Путіним, схоже, така ж історія трапиться... Путін теж, як і більшовики, залишить після себе завали, які будуть розгрібати не одне покоління росіян. Чи розгребуть? Чи видиреться Росія? Чи не поховає її Путін цього разу остаточно? Стільки вона винесла, стільки бід і поневірянь подолала, щоб от так нерозумно і негарно сконати в безславній і безглуздій війні зі своїми найближчими братами, з якими бувало останню скоринку хлібу навпіл ділили...

читайте такожСправи Путіна зовсім погані - на горизонті замаячила поразка Росії у війні

Я знаю, знаю: українцям немає діла до того, що буде з Росією далі. Їм тепер чим гірше – тим краще. Та нехай вона взагалі зникне з лиця Землі. Я їх розумію... Розумію... Але мені ж ніхто не заважає поплакати над цією майбутньою могилкою? Мені то вона не чужа...

Бідна, бідна моя колишня країна... Що ж ти з собою наробила? Як ти докотилася до всього цього, а? В якому п'яному угарі підсунули тобі цей кістень, яким ти тріснула здуру свого брата в скроню? Молися, щоб він живий залишився, дурепа... Падай на коліна! Благай про прощення! Адже протверезієш – вік собі не пробачиш того, що ти накоїла... Ні? Не хочеш? Хочеш битися далі?

Ну тоді вибач. Наше діло праве. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.

Альфред Кох, російський політик і бізнесмен, колишній заступник Голови Уряду РФ (1997), екс-голова Держкоммайна Росії

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред