Статті Бориса Джонсона, в якій він запропонував Дональду Трампу певний план дій щодо України, даються неправильні оцінки, зокрема, у медіа. Ми з якогось дива очікуємо, що все в світі повинно відбуватися, згідно з нашими максималістськими уявленнями про те, що потрібно саме нам. А це не так.
Цей текст Джонсона – спроба формувати певний порядок денний і інтерес Трампа до теми України.
Згадайте початок першого президентського терміну Трампа: його спроби вести діалог із Путіним, масу різних скандалів, пов’язаних із російськими впливами, зрештою, навіть те, що росіяни могли втрутитися в президентські вибори в США, аби допомогти Трампу стати президентом. Усе було складно. Ставлення Дональда Трампа до України сформувалося пізніше, на початку ж не було ніякого ставлення – було лише гасло "Make America great again", і, виходячи з нього, пропонувалися якісь ефектні заходи, але не було жодних політичних планів.
За чотири роки це змінилося. І Трамп після серії достатньо складних політичних кульбітів усе-таки надав Україні військову допомогу, причому вперше. Саме він дозволив передати Javelin, які ми довго очікували.
За перший строк правління Трампа ми побачили його схильність до ізоляціонізму та виставлення рахунків партнерам і союзникам США. На це треба зважати, коли ми намагаємося вибудовувати лінію комунікації з ним. Це враховує і Борис Джонсон. Він розуміє настрої Трампа і працює, як і багато інших, для того, щоб сформувати певний порядок денний ще до того, як Трамп обійме посаду президента, якщо виграє вибори.
І те, що робить президент України Володимир Зеленський, контактуючи з Трампом і висловлюючи йому певні ідеї і пропозиції, і те, що робить Борис Джонсон, – це втягування Трампа в український порядок денний на певних умовах. І, слід визнати, ця тактика має певний успіх. Адже можна було б очікувати гіршого, а Трамп говорить про бажання закінчити війну в Україні, а ті, хто претендує на посади радників із питань нацбезпеки при президенті Трампі, пропонують йому озброювати Україну.
Найголовніше у плані Джонсона – те, що його прочитає і осмислюватиме Трамп. А Борис Джонсон, як дуже досвідчений політик і переговірник, вписує в цей план і те, що потрібно Україні, і те, що хочеться почути Трампу. Для нас там головне – пропозиція максимально посилити Україну озброєннями, прибрати паузи в поставках, прибрати двозначність у наданні дозволів на використання зброї, яка поставляється. Ось заради чого все це робиться. Джонсон подає цей план як вигідний і самому Трампу, і Америці, і Україні. Ба більше, враховуючи наявність у Трампа сентиментів щодо Росії, Джонсон стверджує, що пізніше це буде добре і для РФ, якщо зараз Україна її переможе за допомогою західної зброї і Трампа.
Таким чином, формується порядок денний, де першим і головним завданням є не допустити того, щоб Трамп заявив, що тема війни в Україні взагалі йому нецікава, і щоб він не залишив Україну на самоті з Росією. А друге завдання – щоб Україні надавалося озброєння, допомога.
Найбільша небезпека для нас – програти Росії війну. Тому важливо, щоб Україні допомагали. І ця стаття Бориса Джонсона була для того, щоб зацікавити Трампа допомагати Україні.
Серед іншого Джонсон зазначив, що Трамп розуміє, що поразка України стане поразкою для Америки. Але цілком можливо, що він навмисно приписує Трампу ті думки, які він хотів би, щоб у Трампа були. Тож це дуже непрямолінійна стаття. Цілком може бути, що Джонсон видає бажане за дійсне, але робить це в такій формі, щоб зацікавити Трампа темою України.
Богдан Яременко, народний депутат України, дипломат, засновник Фонду Майдан закордонних справ, спеціально для Главреда
Хто такий Богдан Яременко
Богда́н Васи́льович Яре́менко (нар. 25 вересня 1971, Київ) – український дипломат, політик і громадський діяч. Надзвичайний та Повноважний Посланник 1-го класу, генеральний консул України в Стамбулі (з 2010), за сумісництвом представник України при Організації чорноморського економічного співробітництва (2010-2013). Народний депутат України 9-го скликання.
Голова правління заснованого українськими дипломатами благодійного фонду Майдан закордонних справ, повідомляє Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред