Проблеми з виділенням США допомоги і вступом України в ЄС крім підступів Москви мають і іншу явну причину. Через неї і скасували раптово відеобрифінг Зеленського на непублічному засіданні 5 грудня Сенату США.
Скасували, так як формат брифінгу передбачає не тільки вислуховування доповідача і оплески, а й питання до нього. Оскільки засідання було непублічним, то питання обіцяли бути прямолінійними, а Зеленський на них адекватних відповідей не мав і не міг нескінченно повторювати: "М0и розкрадаємо не Вашу допомогу, а свій держбюджет". Тому офіс і МЗС правильно вирішили, що краще брифінг скасувати і погодили його скасування з адміністрацією Байдена. В результаті посол України в США Оксана Маркарова повідомила, що брифінг скасовується, так як сенатори, особливо республіканці, вкрай роздратовані і порушені, що було половиною правдою.
Сенатори могли б закрити очі на відсутність концепцій у нього на 2024 р., як це вони зробили в 2022 р. але закінчується 2023 р. і якщо Безуглу хвилює відсутність плану наступу на 2024 р. У Залужного, то сенаторів хвилює відсутність концепції плану реформ на 2024 р. У Зеленського. Особливо в контексті переведення економіки на військові рейки і триваючої агресії РФ. Тим більше, що реформи в економіці і суспільстві – це не секретний план, на відміну від плану наступу, і їх відсутність відбивається на ньому. Тому від них не можна відмахнутися, сказати "не на часі", і відкласти як вибори до закінчення війни.
Подібні почуття розбурхують і Євросоюз. Особливо в контексті переговорів про прийняття в нього України. Розбурхують більше, ніж сенаторів, так як Україна стає членом ЄС, а не 51-им штатом США. Європейці більш дипломатичні у висловлюваннях, ніж американці, але їм теж не подобається та економіка вимагання або феодалізму, яка формується в Україні з 2020 р.
Така стриманість європейців не вічна. Це добре відчуває Орбан. Тому він пожвавився і обіцяє блокувати не тільки будь-яке оформлення членства України в ЄС, а й будь-яку допомогу. На випадок, якщо в результаті таких дій сама Угорщина опиниться поза ЄС, він приписав її спостерігачем до організації тюркських держав і відкрив "зелену вулицю" Китаю. Зараз на кліматичному саміті в Дубаї угорський міністр переконує шейхів побудувати хмарочоси в Будапешті. При цьому Орбан майже поставив хрест на РФ як на безнадійному підприємстві, розуміючи, що з 2025 р.транзит звідти в Угорщину газу і нафти через Україну буде з великою ймовірністю припинений.
Якщо відволіктися від війни і соціальних концепцій, то для сенаторів США ситуація виглядає так: їм пропонують схвалити виділення 61 млрд. доларів Україні на військові і невійськові витрати в одному пакеті за допомогою Ізраїлю і Тайваню на загальну суму 106 млрд. з держбюджету США. У 2023 р. держбюджет США становив 1,7 трлн. доларів і запитувана Байденом сума - це 6,2% від нього. Україні пропонується передати 3,5% від держбюджету США.
Тепер можна наслідувати приклад Держдуми і теж записати до Конституції України кілька областей і регіонів РФ. Юристи можуть заперечити, що під час війни не можна вносити зміни до Конституції. Але у нас, по-перше, немає стану війни, а тільки воєнний стан. По-друге, це не зміни, а доповнення – різниця відчутна. По-третє, наші нові регіони ми може відразу подарувати нашим друзям. В результаті ці доповнення пройдуть через Конституцію транзитом, і навіть самий допитливий юрист не зможе сказати, що в неї внесли якісь зміни. Головне не забути подарувати Угорщині всю Свердловську область і нехай Орбан думає, що з нею робити і як перейменувати так, щоб це красиво звучало угорською. Якщо Орбан відмовиться від цього подарунка, то угорці точно більше нікуди його не оберуть.
США слід подарувати Чукотку, що може прискорити процес затвердження в Сенаті Допомоги, що дорівнює двом третім бюджету України. Суперечка в Сенаті-це в мінімальній мірі суперечка про те, вийняти 3-4 млрд.з допомоги Україні і перевести на стіну з Мексикою, на яку виділяють 14 млрд., або залишити. Є й інші фактори, що впливають на цю суперечку.
Сенатори-люди розумні і не жадібні і в 2022 р.виділили на оборону США в 2023 р. на 45 млрд. більше, ніж просив Байден. Це не перший випадок, коли на оборону виділяють більше, ніж просить чинний президент, будь то Байден або Трамп. Так як в нашому випадку не весь 61 млрд.піде на оборону, частина піде на виплати пенсій і зарплат бюджетникам, то сенатори за звичкою виявляють певний інтерес до цієї частини. Розбиратися з витратами на оборону вони довіряють Пентагону і конгресвумен Вікторії Спартц, а другу частину залишають собі.
Але тут з'являється фактор американського менталітету. Після того як 13 англійських колоній оголосили себе США приєднання до їх компанії нових штатів відбувалося за певною процедурою і займало не один рік. Від жителів територій, які бажають вступити в США, вимагали провести вибори, створити законодавство базу і багато іншого. Техас десять років не хотіли приймати в США, а у Юти були проблеми через мормонів. Паралель з прийняттям в ЄС очевидна.
Допомогу Україні пізніше або раніше затвердять. Другий, у сенаторів, і не тільки їх, є не менший інтерес, ніж у європейців до реформ і соціальної моделі України, незважаючи на те, що Україні не пропонують стати 51-им штатом.
Цей інтерес і той факт, що з допомоги США і ЄС в 2024 р.буде фінансуватися Пенсійний фонд і вся держбюджетна сфера, змушує американців і європейців пильніше поглянути на менеджмент в ній. Поглянути не тільки з позицій усунення корупції, але також його раціональності і принципів справедливості. Раціональність держменеджменту і справедливість – це два важливі чинники політичного і морального здоров'я нації. Особливо під час війни, і тим більше, якщо вона передбачається як затяжна. На шоці і підйомі від вторгнення 24 лютого нескінченно триматися не можна.
Тому зміни на часі, як би комусь не хотілося їх заморозити, посилаючись на війну, або відкласти на час після її закінчення. Зоряний час приколістів давно пройшов, а продуктивних ідей у них так і не з'явилося. Будь інакше, то було б набагато менше складнощів зі вступом в ЄС і узгодженням допомоги в США, незважаючи на нюанси суперечки між демократами і республіканцями про кордон і міграцію.
Хто такий Сергій Климовський
Сергій Климовський - український історик і блогер, кандидат історичних наук, відомий археолог. Довгий час займався розкопками на території української столиці. Є творцем київського громадського музею "Замкова Гора". У блозі на своїй сторінці у Facebook аналізує питання політики, геополітики, російсько-української війни.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
