Подобається нам чи ні, але в своїй більшості зараз, українська армія - це цивільна армія. Навіть ті, хто мали досвід АТО/ООС дуже часто по суті своїй залишаються цивільними людьми зі зброєю в руках. Не кажучи про тих, хто колись служив "срочку". Чисто математично.
Через збільшення армії зараз воює більшість цивільних людей під управлінням військових. І фахові військові планують операції та віддають накази з урахуванням того, що всі задіяні будуть робити та думати як вони, по-військовому. Але цивільних таки більше. І вони сприймають все не з точки зору академічної військової науки. Не з точки зору військового, який знає як працює механізм війська зверху до низу. А з точки зору свого життєвого досвіду.
Вони дуже часто не знають, як треба по-воєнному. Вони думають по цивільному. З одного боку тотальне гуляй поле інколи дає перевагу на тактичному рівні. Як це було, коли в лютому-березні російські війська, затягнуті в устави та циркуляри, воювали "як книжки пишуть". Але це короткий ефект, який дозволяє використовувати ці переваги дуже локально та дуже обмежений час. Бо війна, насправді це досить точна наука з досить жорсткими правилами, які писалися дуже дорогою ціною. А в нас вже досить великий багаж саме новітніх знань, які ми отримували з 14 року. Так, в цих рамках є простір для творчості, та креативу. Але це працює тільки тоді, коли є базові знання.
Ти повинен знати всі можливі варіанти. В тому числі і військові. Бо інколи життєвий досвід то трошки не про те. І частіше всього на війні успішна задача потребує синхрону від багатьох. Наприклад, коли командуванням визначений точний час, не можна, як то підказує життєвий досвід та кіно, надурити ворога та стартувати раніше на пів години. Бо твоє відділення вилазить і отримує від ворога все, з усіх засобів ураження, що у ворога є в наявності. А от коли по військовому, то в визначений час, то спочатку арта відпрацює по ворогу, а потім разом з суміжниками справа та зліва старт, то вогонь вцілілого ворога розпорошується по всій лінії.
Але теж, коли сусіди справа-зліва роблять по воєнному, а не по досвіду. Так це працює на цій війні. І по-іншому ніяк. А для цього треба все це розуміти, знати та довіряти сусіду справа та зліва. І треба розуміти, що все працює тільки тоді, коли працює. Що коли плануються якісь дії, то плануються так, що всі будуть робити як визначено наказом. А не визирати та думати - зараз зачекаємо, подивимось "що там суміжники", а потім може і ми підемо. Суміжники піднялись самі, а більше нікого нема. Понесли втрати. Потім недовіра до командирів, до суміжників і тотальна невпевненість в собі, в своєму підрозділі, в командирах.
Коли ми навчаємо молодших піхотних командирів, то крім індивідуальної підготовки та військових знань ми вчимо цивільних людей думати трохи по-воєнному. Розуміти, як то все працює. Вони навчаються, вони тренуються, вони роблять помилки і в учбових боях вони починають розуміти - чому на полі бою військова наука частіше перемагає життєвий досвід. Бо військова наука – то про війну. Особливо коли це на військовому досвіді 8 років.
Кожен випуск - то люди, які трохи змінили свій світогляд і почали розуміти, як працює весь військовий механізм. І головне, що він саме працює.
Я не знаю, чи доведеться нашим випускникам зпішуватися зі своїми відділеннями з броні. Або чи будуть вони штурмувати ворога в забудові. Але я знаю, що вони будуть знати, як це робиться, і зможуть це зробити. Вони будуть знати механіку боя. Вони зможуть зробити це так, як буде від них чекати їхнє командування. А ще вони будуть впевнені в собі перед своїми підлеглими.
А поки так, тренувальні бої в місті. Вчаться планувати операцію на макеті, вчаться правильно доводити бойовий наказ. Але після всіх тренувальних боїв до підрозділу повертаються два десятки командирів відділень, які по суті пройшли злагодження. Які знають, чого чекати від побратима. Які знають, як буде діяти їхній сусід справа та зліва по фронту, бо він разом з ним навчався.
Ми не зможемо перемогти кількістю здичалих. Але ми переможемо ефективністю. В тім числі і ефективністю піхоти.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
