Чому ціна газу в Україні залежить від котирувань в Європі

Багато хто не розуміє, що 650 доларів - це не ціна на газ, а котирування страховки за зобов'язаннями про майбутні постачання газу, які не мають жодного відношення до реальної ціни газу.

Існує так званий Третій енергетичний пакет - усі про нього говорять, але ніхто не відкривав документи. Відповідно до нього, торгівля газом у Європі буде переформатуватися. Тобто якщо раніше торгівля здійснювалася на підставі довгострокових і середньострокових контрактів за так званою гронінгенською моделлю (Гронінген – родовище газу в Нідерландах), тобто постійною формулою, за якою визначалася ціна газу на весь період дії контракту, тепер Третій енергетичний пакет передбачає відмову від гронінгенської моделі на користь торгівлі на так званих газових хабах, яких має бути створено від 10 до 15 штук.

Але проблема полягає у тому, що до участі в торгах на цих газових хабах допускаються не тільки постачальники газу і споживачі, а й чисті трейдери – люди, які не торгують газом, а мають великі суми грошей і можуть їх вкладати в щось для отримання прибутку. Так працює зараз вся біржова торгівля - коли зі 100 угод, які укладають на біржах (хабах) тільки одна доходить до реальних поставок того ресурсу, яким на них торгують.

Іншими словами, на європейських хабах газом не торгують – газом, як і раніше, торгують за довгостроковими і середньостроковими контрактами.

Тобто у німецьких, австрійських, польських або яких завгодно інших споживачів є довгострокові формульні контракти, за якими вони отримують газ. На цих же газових хабах, насправді, торгують повітрям і частково торгують тими надлишками, які залишаються після того, як будуть реалізовані ці контракти. Наприклад, Німеччина купила 11 млрд кубометрів газу за довгостроковим контрактом, а використовувала 10. Цей 1 млрд передає на газовий хаб і щодо нього починаються спекуляції-мовляв, цей газ колись кудись буде поставлений. Але за якою ціною він буде поставлений, чи буде на нього попит в момент поставки ніхто не знає. І спекулюючи на всіляких інформаційних приводах, ці люди, які не збираються займатися нічим, окрім отримання прибутку, займаються перепродажем зобов'язань із постачання газу в майбутньому, причому ці поставки в 99 випадках зі 100 не будуть здійснені.

Тому порівнювати 650 доларів з тими 200 доларами, які були за довгостроковими контрактами – все одно що порівнювати червоне з солоним, тому що це непорівнянні речі.

Тоді коли було 200, цих хабів ще не існувало, оскільки Третій енергетичний пакет почав впроваджуватися тільки в останні 2 роки.

650 доларів - це не ціна газу, а ціна фінансових інструментів, що торгуються на європейських газових хабах. Але проблема України полягає в тому, що Нафтогаз для того, щоб отримувати надприбуток від торгівлі газом внутрішнього видобутку, порадив Кабміну прив'язати внутрішні ціни на газ до котирування на єврохабі. Тобто фактично ми платимо не за реальний газ, а за якийсь індикатор, який визначається спекуляціями. І тому незважаючи на те, що ціна реального газу залишилася та ж – 200 доларів плюс-мінус кілька відсотків, підприємства в Україні змушені платити по 17 гривень за куб, тому що ціна газу, видобутого в Україні (який явно коштує не 200, а 150-180 доларів), прирівнюється до ціни єврохабу.

читайте такожНазвано ціну на газ в Україні під час опалювального сезонуУ зв'язку з цим, розповіді про подорожчання газу в Європі на 165% за рік – маячня, поширювана тими людьми, які зацікавлені в тому, щоб котирування в Україні сприймали як фізичну ціну газу для того, щоб Нафтогаз міг продавати газ за завищеною на порядок ціною.

Але на ціні газу для населення це ніяк не відбивається, тому що всіх українців перевели на річні контракти з фіксованою ціною. Від цього більше страждає промисловість, тому що ціна для них прив'язана до котирувань. І замість того, щоб зараз говорити про Північний потік-2, варто було б поговорити про те, чому Нафтогаз отримує надприбутки і чому при визначенні ціни газу в Україні не враховується внутрішня складова, тобто чому газ всередині країни не продається на газовій біржі в достатніх обсягах і чому Нафтогаз засекретив собівартість газу внутрішнього видобутку.

Як наслідок, у нас вже повністю знищена хімічна промисловість, сировиною для якої був природний газ, через що у нас істотно скоротилися надходження від продажу азотовмісної продукції. І збиток від цього набагато більше, ніж збиток в кілька мільярдів від Північного потоку-2.

Геннадій Рябцев, директор спеціальних проектів науково-технічного центру Психея, експерт з державної політики в паливно-енергетичному комплексі, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред