Між "символом революції" за сумнівних перспектив на успіх і державною пенсією було обрано пенсію. І, можливо, поїздки до країн ЄС і США з лекціями про демократичні цінності. Зурабіщвілі залишила президентський палац (навіть трохи раніше терміну) і заявила, що забирає із собою "легітимність". Білоруські читачі моєї стрічки на цьому місці, мабуть, зітхнуть і посміхнуться. Так, ми отримали таку собі Світлану Тихановську грузинського зразка.
Що так само логічно, оскільки можна нескінченно говорити про очікування країни в "клубі цивілізацій", але нічого не робити для переорієнтації її економіки, для розвитку мобільності, для підготовки нових еліт. У такому разі природною реакцією суспільства буде зростання скептицизму. У нашому випадку євроскептицизму.
Чи перемогла Росія? Поки що ні. Кремль ставив не на проросійські настрої, а саме на євроскептицизм. Зближення з РФ -- на наступному етапі. А поки що "Грузинська мрія" намагатиметься посилити свої позиції. І тут цікаві процеси всередині самої партії, стосунки з її колишніми і сьогоднішніми соратниками.
Для Кремля на цьому тлі вкрай важливо посилити євроскепсис. І тут варто звернути увагу на іншу політичну кризу - у невизнаній Абхазії. Формально там президент позбувся місця через продавлювання інвестиційної угоди з РФ. Що дало підставу частині українських спікерів заявити мало не про "антиросійський" рух у цьому регіоні. Звісно, у крайній проміжок часу, поки тема Абхазії активно висвітлювалася російськими (!!!) ЗМІ. Змінився порядок денний у РФ, зникли й українські експерти з абхазької політики.
У реальності ж Кремль грав і грає відразу з кількома місцевими групами. І деякий шлейф антиросійськості може бути навіть корисним під час наступної комбінації на грузинському напрямку.
Просто моделюємо ситуацію, коли новий президент Грузії (можна вже без лапок, оскільки, дивись вище, експрезидентка обрала інший шлях), наприклад, почне консультації з новим "президентом" Абхазії. І вироблять якусь дорожню карту, щось на кшталт "мінських угод". Без миттєвої реінтеграції, але з, нібито, процесом, який до неї приведе. Для значної частини населення Грузії це вже буде успіхом. Що виллється в посилення електоральних позицій "Грузинської Мрії". А російський фактор залишиться і посилиться по обидва боки лінії розмежування. Адже (згадаймо мінських процес), на кожному етапі "консультацій" буде присутня делегація з РФ і вона, а не "абхазькі лідери", реально керуватиме процесом.
Скажете, складно? Аж ніяк. У кремлівських кабінетах є один персонаж, який любить такі комбінації. Його ім'я Владислав Сурков. І за дивовижним збігом обставин, після кількох тактичних невдач Козака Сурков знову намагається перебрати на себе, якщо не кураторство, то участь у політичних комбінаціях, спрямованих на посилення впливу Кремля в сусідніх державах.
Виходить, що з Грузією "все погано"? Не сказав би. Якщо ЄС і США не змінять свою політику в регіоні - все погано для їхнього впливу. Але є ще кілька гравців, які намагатимуться гнути свою лінію.
Насамперед це Туреччина. Тут ідеться не тільки про формування зони впливу нової регіональної супердержави, а й про забезпечення роботи (і реалізацію нових) проєктів із транспортування вуглеводнів із Каспію.
Тактичним союзником Туреччини цілком можливо буде Китай. КНР інвестує у створення південного наземного маршруту "Поясу і Шляху". Де ключовим партнером у чорноморському регіоні є Туреччина, а Грузія важлива як додаткова можливість входу і в акваторію Чорного Моря. Крім того, вплив у Грузії дасть змогу гальмувати реалізацію Індо-ірано-російського проєкту коридору "Північ-Південь"
Але обидва згадані центри сили не звертатимуть увагу на специфіку місцевої політики. Простіше кажучи, їм абсолютно все одно демократія там чи ні. Головне - керованість усередині країни.
Які висновки для нас?
На жаль, але грузинський кейс дуже важливий для України. Не сьогоднішні протести, а те, як РФ працювала в інформаційному та політичному полі після 2008 року і які помилки (якщо не сказати провали) ЄС, США і місцевого керівництва при цьому використовувала. У Кремлі не люблять вигадувати нові підходи - якщо алгоритм хоч частково спрацював у Грузії, його застосовуватимуть тут. Ось до цього варто було б готуватися.
Хто такий Ігар Тишкевич
Білоруський аналітик, публіцист, блогер, експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" Українського інституту майбутнього. Автор аналітичних публікацій про білоруську та українську політику й економіку. Дослідницькі інтереси: еволюція політичних систем і політичних інститутів у країнах, що переживають трансформацію; суспільні відносини, можливості корекції системи відносин і впливу на неї; зв'язок економічних відносин і міжнародної політики, взаємний вплив; регіональна політика - Східна Європа і Причорномор'я. Розробив низку навчальних програм і тренінгів із комунікацій, політичних кампаній, пише uifuture.org.
З червня 2024 року - головний експерт з питань вивчення Росії Українського інституту майбутнього.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
