Підпишіться 
Поки Київ випробовує нові реактивні перехоплювачі для боротьби з "шахедами", що набирають швидкості, у Кремлі вирішують набагато гостріше питання - чи погоджуватися на морське перемир’я ціною політичного іміджу Путіна. Журналіст і політичний аналітик Іван Яковина розбирає, чому технологічна гонка в небі та економічна криза на землі дедалі тісніше пов’язані між собою, і пояснює логіку закритого засідання Ради Безпеки РФ. Публікуємо його спостереження.
14 серпня українська сторона продемонструвала початок виробництва нових реактивних дронів-перехоплювачів для систем ППО. Це відповідь на два виклики: реактивні "шахеди", що летять зі швидкістю понад 400 км/год, та легкі крилаті ракети "Бандероль" - звичайному гвинтовому перехоплювачу наздогнати такі цілі практично неможливо.
Нові українські перехоплювачі розвивають швидкість понад 600 км/год і здатні наздоганяти навіть реактивні російські дрони. Це важливо, тому що реактивний дрон обходиться Росії значно дорожче, ніж поршневий: невеликий реактивний двигун - складний виріб, який у Росії фактично не виробляють, закуповуючи його в Китаї. Проте Москва зробила ставку саме на реактивні апарати - просто тому, що поршневі "шахеди" Україна навчилася збивати майже поголовно, і їхнє виробництво втратило сенс.
Якщо той самий сценарій повториться з реактивними дронами, це стане важким ударом по всій тій галузі, в яку Путін вклав десятки мільярдів доларів, - по промислових парках і науково-дослідних інститутах, які роками працювали над ускладненням цієї зброї.
Проблема в тому, що нинішня схема "перехоплювач проти дрона" дорога: реактивний двигун у перехоплювачі теж коштує чимало. Логічним наступним кроком виглядає перехід до дронів, які не таранять ціль, а вражають її, наприклад, дробом, і повертаються на базу для повторного використання. У реактивних двигунів є вразливі місця, які це виправдовують: вони вкрай чутливі до сторонніх предметів (класичний приклад - зіткнення з птахом) і залишають потужний тепловий слід, який легко фіксує тепловізор. За цим принципом, ймовірно, у найближчому майбутньому будуть створюватися недорогі ракети з тепловим наведенням, що встановлюються безпосередньо на дрони-перехоплювачі, а сам процес перехоплення, найімовірніше, з часом стане повністю автоматичним - без участі людини.
Перший крок у цьому напрямку вже зроблено: випробування реактивного перехоплювача завершуються, і в найближчому майбутньому варто очікувати його серійного виробництва. Наступного року у Росії з інструментів дальнобійних ударів може реально залишитися лише балістика, а Україна, за наявними даними, теж готується восени почати використовувати балістичні ракети по території Росії.
Морське перемир’я, яке вигідне всім - крім Кремля
Паралельно розгортається інший сюжет - навколо Чорноморського флоту та торгівлі. За даними Reuters, Україна офіційно запропонувала Росії морське перемир’я: відмовитися від ударів по цивільних суднах в акваторії Чорного моря. Формально це могло б врятувати російське сільське господарство, яке залежить від морського експорту зерна, - на тлі того, що російські фермери вже опинилися на межі розорення після того, як флот не зміг захистити Новоросійськ, найбільшого порту країни, і експорт зерна зупинився.
Росія відмовилася від перемир’я. Офіційна риторика МЗС - звинувачення України в "актах тероризму" проти цивільних суден - виглядає нелогічно: Україна якраз пропонує залишити ці судна в спокої. Справжня причина в іншому: у Кремлі будь-яке перемир’я - на суші, у повітрі чи на морі - сприймається як визнання слабкості, що є неприпустимим особисто для Путіна й непопулярним серед пропагандистського активу. Крім того, морське перемир’я могло б стати першим кроком до ширшого припинення вогню, а будь-яке повернення до мирного життя несе для Кремля політичний ризик: втомлене від війни населення може втратити бажання її продовжувати, а мобілізовані - йти в армію.
При цьому економічне становище Росії стрімко погіршується: дефіцит бюджету вже перевищує 100 млрд доларів, банки перестали кредитувати уряд, зафіксовано рекордний дефіцит рубльової готівки, зруйновано компанію Wildberries, горять нафтопереробні заводи, а селяни вже заявляють про небажання сіяти озимі через нерентабельність. Економіка підштовхує Москву до необхідності хоча б якоїсь розрядки, а політична логіка Путіна вимагає протилежного. Можливий компроміс - негласне, неофіційне припинення ударів по суднах, що прямують до Одеси, без підписання будь-якої угоди.
Удари тривають, поки немає домовленості
Поки рішення не ухвалено, українські сили продовжують нарощувати тиск: розгромлено Новоросійськ - найбільший порт Росії, де на відновлення інфраструктури може піти щонайменше кілька тижнів, - а також завдано удару по газопереробному заводу в порту Усть-Луга на Балтиці, де виведені з ладу установки розділення газового конденсату та гідрокрекінгу. Втрати тут можуть обчислюватися сотнями мільйонів, а то й мільярдами доларів.
На цьому тлі доцільно розглянути можливість дій українських морських дронів у Середземному морі або Атлантиці - там уже зафіксовано проходження танкера з індійським бензином до Мурманська чи Архангельська в обхід Чорного та Балтійського морів. Навіть поодинокий інцидент із таким танкером може призвести до того, що міжнародна спільнота почне закривати для подібних суден протоки та канали, побоюючись як військових, так і екологічних ризиків.
Якщо удари по НПЗ триватимуть, до зими виробництво бензину та авіакеросину в європейській частині Росії може практично звестися до нуля, а дизельного палива вироблятиметься недостатньо для країни такого масштабу. Це, у свою чергу, додається до загрози стовідсоткових мит з боку США на індійські товари у разі продовження закупівель російської нафти - ще один канал тиску на й без того виснажений бюджет.
Рада безпеки у закритому режимі
Показово, що Путін терміново скликав очне - не через відеозв’язок - засідання Ради безпеки, формально присвячене "традиційним цінностям". Логічно припустити, що реальним предметом обговорення були гроші: нафта, газ, зерно та ціна відмови від морського перемир’я. Логіка влади тут подвійна: з одного боку - статус, демонстрація сили, неможливість виглядати слабким; з іншого - ризик того, що закриття Новоросійська для міжнародної торгівлі (а це близько третини всього морського товарообігу Росії) остаточно доконає економіку.
Найімовірніший сценарій - Путін обере демонстрацію сили на шкоду економічній раціональності. Це, у свою чергу, означатиме подальше посилення українських ударів по портах та нафтогазовій інфраструктурі, поглиблення паливної та бюджетної кризи в Росії та зростання соціальної напруги, яка рано чи пізно перетвориться на політичну.
Про автора: Іван Яковина
Народився в Москві, у районі Сокольники, жив там до трьох років. Має українське коріння, предки походять із міста Самбор на Львівщині. Разом із батьками часто переїжджав з міста в місто, мешкав у Підмосков’ї, Кишиневі, Санкт-Петербурзі. Навчався в 11 школах.
Закінчив Московський лінгвістичний університет, за фахом - арабіст.
З 2010 року працював у Києві, писав для сайту "Лента.ру". Після рейдерського захоплення видання у 2014 році переїхав до України.
Працює журналістом і політичним оглядачем журналу "Новое время" (Київ), пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
