Лукашенко раптом образився, що його сприйняли як "пособника агресії". А ще заявив, що хоче окреме місце за столом мирних переговорів між Росією і Україною як країна, якій теж потрібні гарантії безпеки. І не смійте там підписувати щось без нас, додав він.
Є велика спокуса висміювати ці незграбні спроби відновити свою суб'єктність. Але цікавіше їх підґрунтя. Вже давно очевидно, що Лукашенко некомфортно в ролі майданчика для війни проти України: він сам применшує масштаб використання території країни і її аеродромів, ці факти замовчуються в держЗМІ (щирий союзник пишався б своєю роллю в спецоперації), а дипломати Макея в інтерв'ю досі (!!!) підкреслюють, що Білорусь надавала територію не для агресії, а тільки для навчань.
Тепер же Лукашенко демонструє, що Мінську неприємно, що його взагалі перестали помічати як регіональну одиницю. Того й гляди, за підсумками переговорів з Москви будуть зняті санкції, а про Білорусь забудуть. А санкції проти Мінська у відносному вираженні можуть бути навіть більш болючими, тому що блокують основні позиції білоруського експорту, в той час як Росія може продовжувати торгувати своїми головними товарами – нафтою і газом. І в теорії Москві легше переорієнтувати якісь експортні потоки в Азію, ніж Білорусі.
Чи є у Мінська шанси знову знайти якусь свою, окрему від Росії і затребувану іншими гравцями нішу? Якщо коротко, їх дуже мало. Планка сьогодні занадто висока.
Щоб зацікавити собою Захід, Лукашенку доведеться запропонувати щось дійсно геополітично цінне. Продавати лише риторику про донорство стабільності і "ми за мир", коли ти за фактом став чужим військовим плацдармом, можна тільки своєму наївному телеглядачеві.
З точки зору Заходу, їм намагаються впарити навіть не девальвовану валюту, а купюри, що вийшли з обігу. Справи говорять голосніше за слова. А справи тут прості: білоруською територією користуються як прохідним двором, і мало хто на Заході вірить, що ключі від двору у Лукашенка.
читайте такожБойові дії перемістяться на територію Білорусі, або Чому заметушився ЛукашенкоБільш помітним кроком могла б стати ініціативна нейтралізація території Білорусі. Тобто виведення з неї всіх російських військ, і пропозиція ключовим регіональним гравцям підписати угоду про те, щоб не використовувати для розміщення іноземних баз і маневрів, які хтось із сусідів вважає небезпечними, не тільки Україну (що обговорюється на переговорах), але і Білорусь. І навіть у цьому випадку Лукашенку довелося б подбати про те, щоб зняти головний подразник для розмови з собою – звільнити політв'язнів і припинити репресії.
Поки і перша, і друга частини рівняння виглядають абсолютно нереалістичними. Перше – відвертий ляпас Росії, друге – ляпас своїм силовикам і пропагандистам, які вже два роки вимагають ще більше крові ворогів народу.
читайте такожЧому час працює проти ПутінаУсе це в сумі – серйозний ризик дестабілізації для Лукашенка: російської підтримки стане менше, Західна не прийде, санкції знімуть не миттєво, на волі будуть популярні лідери протесту, а опричники будуть дезорієнтовані.
Але це якщо ми дивимося на ситуацію в статиці, як зараз. А якщо уявити собі, що динаміка процесів приведе нас до стрімко бідніючої і неохоче допомагає Росії, нездатності Мінська перенаправити експорт хоч кудись, торговельній блокаді з боку Польщі і країн Балтії, дефіциту товарів через проблеми з логістикою, дірі в бюджеті, яку нічим затикати, рекордної інфляції, банківській кризі і зупинці важливих підприємств, то сприйняття ризиків у Лукашенка може теж змінитися. Те, що сьогодні здається політично немислимим, буде не таким вже смертельним варіантом на тлі альтернатив.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
