Однаково смішно читати і як Каленюк і компанія "налобіювали" нам F-16 (звісно, їх реальна роль в цьому знаходиться десь на межі з абсолютним нулем), і як зараз їх розпинають в коментарях у Каленюк, що це вони винні, що прийняття закону про допомогу нам, Ізраїлю і Тайваню гальмується. Бо гіперболізували корупцію до галактичних масштабів.
Хоча вони гіперболізували і несли потоки безперцедентної маячні, але те що відбувається - не їх провина.
Не хочу нікого засмучувати, але ми не є і не були фактором, який знаходиться в центрі американської політики. Навіть коли приймаються рішення щодо нас і нашої війни пріоритети виглядають приблизно так:
1. Американські політика, вибори і їх контекст. Наприклад, ціни на бензин чи міграційна "криза", соціальна нерівність в США і соціальна напруга - на кілька рівнів важливіші питання. Навіть гіпотетична участь США у війні розглядається як фактор внутрішньої політики. Афганська війна сприймається як така що не мала жодного сенсу для США, успішність Іракської війни - беззаперечна на полі бою, але сумнівна політично. Війна з Росією? НІ! Війна з Іраном? Не бажано. Війна за Тайвань? Фффффф... На цьому, а також на купі внутрішніх проблем і грають ізоляціоністи.
2. Комплекс міжнародних відносин. В першу чергу - з Китаєм та Європою. І необхідність балансувати між його стримуванням і обережною політикою, яка не призведе до колапсу торгівлі США і Китаю, не занурить світ у велику економічну кризу, не підвищить градус популізму і нестабільності. В той саме час Європа має бачити, що США стримують агресію, але і сама вносити свій внесок.
3. Росія. Так, Росія, що з нею буде - набагато важливіше питання цієї війни, ніж доля України. Приблизно для усіх, крім нас самих. Амбіції Росії мають бути обмежені, Путін має бути загнаний під стіл, але бажано щоб Росія не стала failed state і не перетворилася на Сомалі з ядерною бомбою і нафтою. Так само - бажано - щоб не перетворился на КНДР. Ну і щоб російські ресурси з ринку не щезли РАПТОВО, бо цінові шоки дуже сильно впливають на пункти 1 і 2.
Десь тут з мізерним важелем грає Україна. Апелюючи до моральної, гуманітарної, геополітичної, юридичної з точки зору міжнародної політики правоти. І ми, якщо відкинути усілякі марення чи зради, непогано пораємося.
І тому коли ми розмірковуємо ким і як приймаються рішення у цій війні ми маємо враховувати цей контекст. Ми зараз в статусі Південної Кореї 1950-1951 року, а не в статусі Британії часів Першої Світової. Час вже якось з цим вчитися жити.
Хто такий Юрій Богданов
Юрій Богданов - блогер, аналітик, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
