Чому, напавши на Україну, Путін сам зруйнує свою мрію

Хоча широкомасштабне вторгнення Росії поки що й виглядає малоймовірним, Україна, де вже восьмий рік триває війна з РФ, має завжди бути напоготові до будь-яких неприємних сюрпризів від ворога.

Нещодавно президент США Джозеф Байден заявив, що він не впевнений, що Путін наважиться на широкомасштабне вторгнення в Україну, але, поза всяким сумнівом, він кине виклик Україні, НАТО та Сполученим Штатам. Джо Байден правий. Захопити Київ, а, тим більше, всю територію України або лівобережжя Росія не зможе тими засобами і силами, які зараз накопичені вздовж українського кордону та на окупованих територіях. Звісно, Путін може вторгнутися, може завдати суттєвого удару і спричинити великі руйнування в Україні, але окупувати великі українські міста чи регіони він не здатен.

Інше питання, що Росія в змозі (і точно вдасться до цього) спричинити ескалацію ситуації на фронті та розширити зону конфлікту.

Росіяни контролюють усе Азовське море і з 2018 року здійснюють економічне придушення українського Приазов’я. У будь-який момент вони можуть перекрити сполучення наших азовських портів, зокрема, Маріуполя та Бердянська, із зовнішнім світом, що, безумовно, ускладнить для нас економічну та соціальну ситуацію.

Москва перекидає з півночі великі десантні кораблі, скоріше за все, у Чорне море. Безумовно, це створить загрозу для півдня Україна, передусім для наших портів. Найбажанішою ціллю Росії є Одеса, оскільки це місто-порт – наш зв’язок зі світом, наша торгівля, а також шлях постачання в Україну допомоги від Заходу (щось привозять літаками, щось кораблями).

Крім того, Росія цілком може здійснити якусь операцію, аби придушити волю до спротиву Києва. Але росіянам точно не вдасться легко, як німцям свого часу, захопити Київ – це нереально, враховуючи і інфраструктуру, і готовність українців чинити опір агресору. Адже не секрет, що пересічні українці, не військовослужбовці, активно тренуються і навчаються на випадок, якщо ворог все-таки вирішить напасти на інші території України. Тобто українці готові взяти до рук зброю і боронити свою землю.

Отже, безумовно, Україні потрібно готуватися до російського вторгнення, причому до найгіршого сценарію. Не можна залишатися осторонь і місцевим органам влади. Адже, якщо навіть Росія не намагатиметься окупувати нові території, цілком можливі теракти і кібератаки на критичну інфраструктуру. Можна собі уявити, що буде, якщо у нинішні зимові холодні дні у містах почнуться проблеми з опаленням чи електрикою (у сільській місцевості люди вже навчені долати ці проблеми)…

читайте такожЯкою може бути війна Росії проти України: три сценарії

Крім того, постачання продовольчих товарів та ліків – уся ця логістика зав’язана на електроенергії, інтернеті, паливі. Без всього цього почнуться перебої з продуктами та ліками. Тому бізнес має потурбуватися вже зараз над тим, які запаси він повинен зробити на випадок надзвичайної ситуації, аби суспільство могло більш-менш нормально задовольняти свої базові потреби.

І хоча президент Зеленський і сказав, що "сірниками та гречкою" не варто запасатися, але насправді це не зовсім так. Так, не треба обносити прилавки і панікувати, але у кожного українця вдома має бути запас води та їжі на декілька днів. Це на випадок, якщо відбудеться атака на критичну інфраструктуру, і почнуться якісь перебої з постачанням. Щоправда, у наших людей, вихованих радянськім "достатком" звичка запастися базовими речами є частиною ДНК.

Крім того, українцям варто тримати під рукою документи та кошти, щоб можна було без проблем у перші дні, якщо трапиться щось надзвичайне, зібратися. Це варто робити навіть не тому, що зараз насувається якась навала, а тому що на восьмому році війни кожен громадянин уже мав би подумати про це і мати "тривожну валізу". Іншими словами, ми повинні пам’ятати, який у нас сусід, і жити, як Ізраїль, де в постійній бойовій готовності перебувають не лише військові, але й цивільні структури. Поки триває війна, поки не звільнені території, в Україні може статися будь-що.

Аби відволікти росіян від негараздів в економіці, соціальній сфері та відсутності будь-яких прав та свобод, Путін цілком може наважитися на операцію проти України та "побєдобєсіє" – вихваляння здатністю захистити "російськомовних українців".

До того ж, для Путіна склалася така ситуація, коли він не може відступити, а тому буде змушений намагатися вжити рішучих дій. Причому не лише по відношенню до України, але й до Балтійських держав. Тому що під час останніх перемовин йому не вдалося нав’язати думку про необхідність переконструювання архітектури європейської безпеки. Всі західні країни в один голос сказали Росії, що потрібно виконувати ті міжнародні зобов’язання, які вже є, і що НАТО залишатиметься наріжним каменем європейської безпеки.

читайте такожЧи варто чекати вторгнення Росії в Україну – інтерв'ю з Олегом Ждановим

Саме для того, аби змусити Захід піти на поступки, Путіну потрібно створити кризу і показати, що, з одного боку, на допомогу Україні ніхто не прийде, а з іншого – не працює 5 ст. Статуту НАТО (напад на одну державу означає відповідь всіх членів Альянсу). Адже якась із країн "старої Європи" може заблокувати запуск рішення про колективний захист. До того ж, Путін використовуватиме дії в "сірій зоні", аби загалом ситуація виглядала як така, що не вимагає застосування 5 статті.

Отже, і проти України, і проти членів НАТО провокації будуть, можна не сумніватися. Втім, навряд чи це буде широкомасштабний наступ, тому що Росія може почати велику війну, може завдати шкоди, але перемогти в такій війні – ні. А наслідки цієї поразки будуть згубними для самої Російської Федерації.

Росія не є настільки потужною, аби оговтатися від імовірної невдачі своєї військової авантюри в Україні, що неодмінно спричинить деструктивні процеси в самій РФ.

І йдеться не тільки про те, що будуть втрати в живій силі, техніці чи іміджева шкода – буде запущений процес руйнації самої РФ. З історії Російської імперії відомо, що всі зовнішні війни спричиняли внутрішні пертурбації, революції тощо, які руйнували державу.

Путіну є над чим замислитися. Він може піти тим самим шляхом і знищити те, що він 20 років створював.

Олександр Хара, експерт Центру оборонних стратегій, дипломат, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред