Чому поїздка Ердогана до Путіна у Сочі приречена на провал

Запущена Москвою 17 липня велика війна в басейні Чорного моря не буде схожа на "танкерну війну" Іраку з Іраном і призведе до втрати РФ великої частки на світовому ринку нафти і зерна.

На початку ірако-іранської війни (1980-1988) обидві сторони два роки атакували в Затоці танкери з нафтою, в тому числі і під прапорами третіх країн. Метою атак було залишити противника без експорту нафти та валюти, необхідної для придбання зброї. Через два роки вони це припинили, почасли з військово-технічних і політичних причин, але головним було те, що повне припинення перевезення однаково залишало Ірак і Іран без валюти. Ірак мав військову перевагу і міг бомбардувати порти Ірану, але Іран в силу географії міг потопити всі кораблі, що прямували з Іраку. Вразливим місцем Іраку було і те, що він має лише один порт і легко доступний для артилерії Ірану. В результаті в Ірані і в Іраку однаково визнали, що продовження "танкерної війни" – дасть не просто нульовий результат, а негативний, і припинили її.

У Чорному морі ситуація діаметрально протилежна. Навесні 2022 р. Москва, коли зрозуміла, що вже не зможе захопити Миколаїв і Одесу, почала морську блокаду портів. У пабліках РФ тоді з ентузіазмом обговорювали варіанти відрізання України від моря назавжди. Але генсек ООН Гутерріш влаштував такий грандіозний скандал з голодом, що загрожує Африці, що Москва була змушена скасувати намічений на літо форум "Африка – расея", щоб не відповідати на незручні питання, і підписати 22 липня зернову угоду з ООН і Туреччиною. Рідкісний випадок, коли Секретаріат ООН зміг домогтися великого позитивного результату.

Результатом угоди стало не тільки відновлення вивезення зернових з портів Одеської області, а й накладення на РФ зобов'язання не обстрілювати їх, а також не вести військові дії в "зерновому коридорі". Москва, щоб підсолодити цю пігулку, виторгувала собі в порушення міжнародного права дозвіл обшукувати в Стамбулі всі кораблі, що йдуть в Україну і з неї.

З початку 2023 р. Москва стала регулярно погрожувати ООН вийти із зернової Угоди, якщо "Россельхозбанк" не повернуть в Свіфт. Причина не в банку і не в Свіфт. Москва півроку успішно торгувала зерном і без цього, але шукає спосіб зняти санкції або змусити Україну укласти перемир'я з визнанням захоплень. Зняття санкцій з "Россельхозбанка" повинно було стати "першою ластівкою", за якою підуть інші.

Ця стратегія чітко проявилася на саміті БРІКС + Африка, де комп'ютерний голос у відео з Путіним вимагав вже зняти всі санкції з РФ в обмін на повернення в зернову угоду. Путін скромно мовчав, за що їх наклали. ООН, G20 та інші міжнародні структури полегшать собі та іншим життя, якщо зобов'яжуть представників Московії щоразу, коли їм захочеться щось сказати про санкції, які "запроваджені за напад РФ на Україну". Якщо вони відмовляться це робити, то відключати їм мікрофон.

Москва знову з 17 липня повернулася до цієї стратегії "шантажу голодом", як назвав її ще навесні минулого року Гуттеріш. Повернулася в повному обсязі - почала методично бомбити Одесу та інші порти, і оголосила всі йдуть в них і з них кораблі своїми "законними цілями". Для демонстрації рішучості захопила і обшукала судно під прапором Палау, що виявилося турецьким, через що вийшов великий конфуз. Ердоган зробив попередження Москві, і та змушена поки припинити експерименти із захопленнями кораблів.

Рекомендуємо:

Перше цивільне судно пройшло через новий гумкоридор в Чорному морі - Зеленський

Обстріли портів і погрози топити кораблі в Чорному морі були, перш за все, грою Москви для глав держав Африки, затіяної нею напередодні самітів "Африка – расеї" і БРІКС, куди РФ вмовила його членів терміново запросити всі країни Африки. Це можна назвати російським прочитанням римського гасла "хліба і видовищ". Видовище руйнуючи портів України доповнювало обіцянку Путіним безкоштовного хліба шести державам Африки на саміті "Африка – расея" наприкінці липня. На саміті БРІКС + Африка відеозображення Путіна знову пообіцяло цим шести, що дасть їм безкоштовно по 25 і 50 тис. тонн пшениці, якщо з РФ знімуть санкції. При бажанні Москва за місяць між обома самітами могла вже здійснити цю роздачу хліба. Це дуже невеликі обсяги, - тільки 19 липня Москва спалила в порту Одеси при обстрілі 60 тис. т зерна, підготовленого до відправки в Китай.

Але Москва не поспішає роздавати Африці зерно, так як слід схемою – спочатку у вересні ви проголосуєте на Генасамблеї ООН як мені треба і тільки після цього в жовтні – листопаді отримаєте безкоштовно зерно. А може і не отримаєте, або отримаєте за гроші. Москві буде не складно знайти поважні причини для відмови від своєї обіцянки, адже це не контракт на поставку і неустойку платити не доведеться.

Та стратегія, якої РФ зараз слідує в Чорному морі, означає, що мінімум до 2024 р. вона не повернеться в зернову угоду, навіть якщо особисто Ердоган прилетить умовляти. Москві потрібне зростання цін на нафту і зерно, щоб продавати ті ж або менші обсяги, але за великі гроші. Це без урахування пропагандистських і політичних аспектів.

Досягти цього РФ може в рамках стратегії – складності навігації в Чорному морі через війну. Притому, що за півтора місяці Україна не атакувала жоден з чорноморських портів РФ і пошкодила всього один танкер. Цього явно мало, щоб створити реальні проблеми РФ в навігації на Чорному морі і позбавити її валюти. Простоюють тільки українські порти, а в портах РФ все як завжди. Тому Москва буде прагнути зберігати це умовно воєнний стан в Чорному морі так довго, як зможе, не без підстав вважаючи, більше, ніж один танкер в квартал Україні пошкоджувати не під силу. Для Москви це прийнятно. Не випадково, що в пабліках РФ знову стали мріяти десантом в Одесу і затопленням кораблів в дельті Дунаю, щоб зробити її не судноплавною.

Рекомендуємо:

РФ ризикує стати сировинним додатком Китаю, БРІКС заганяє її у глухий кут - Їжак

Після того, як США з Румунією, а потім і Молдова взялися організовувати транзит 40 млн. т зерна з України по суші в порт Констанцу і далі в Босфор через територіальні води Румунії, Болгарії та Туреччини, в Москві зрозуміли – все пропало. Вибити Україну з ринку зерна не вдасться, а витрачати ракети на її порти стає безглуздо. Можна пробувати атакувати торгові судна в водах НАТО невідомими дронами або ще чимось, але для цього в Кремлі доведеться міцно випити не тільки Шойгу з Герасимовим.

У цій ситуації логічно звернути зусилля Москви проти неї ж. Якщо РФ оголосила Чорне море зоною бойових дій, то світ повинен побачити, що Уряд України здатний не тільки висловлювати скорботу за загиблими і нескінченно обіцяти помститися, а й щось робити. Скарги на захід, який нібито забороняє завдавати ударів по території РФ, все більше виглядають недоречними на тлі стабільної лінії фронту. Як і план зайняти Білгородську область, щоб обміняти на наші окуповані території. Його автори не враховують, що Москва готова віддати не тільки Білгородщину, а й додати Стародубщину в обмін на передачу Криму з Приазов'ям і підписання миру. Через рік вона вимагатиме їх повернути, як було з першою Мінською угодою, коли Москва заявила, що не може жити без Дебальцева. Зараз наступ на Білгород лише подовжить лінію фронту і позбавить дефіцитних ресурсів, притому, що супутники показують наявність там ліній укріплень.

Атаки портів і кораблів РФ, про які говорив глава СБУ Малюк не вимагають танкових і мотопіхотних бригад, і будуть штовхати Москву в обраному нею напрямку по згортанню навігації в Чорному морі. Москва до такого розвитку подій готувалася давно і в лютому почала возити нафту в Іран залізницею. Зараз для проби відправила 36 контейнерів залізницею Туркменістану до Ірану, а звідти через затоку до Саудівської Аравії. Йде переорієнтація з Чорного моря на Каспій.

Якщо Москва загнала нас в "коридор" від Констанци до Стамбула, то буде симетрично вигнати її з Чорного моря в Каспійське. На першому етапі Москва навіть не буде сильно заперечувати, оскільки це вкладається в її стратегію шантажу дефіцитом зерна і нафти. З цієї причини поїздка Ердогана в Сочі до Путіна, який злякався, що в Індії його теж можуть заарештувати, не матиме успіху. Ердоган не зможе умовити РФ повернутися в зернову угоду, якщо не покаже два "козирі", які довго притримував.

Перший - передача Україні 20-30 винищувачів F16 з 260, наявних у Туреччині, в обмін на отримання нових моделей від США. Схоже, Ердоган і Байден досягли взаєморозуміння в цьому, судячи з недавніх спільних навчань Військово-Повітряних сил США і Туреччини.

Другий козир - приєднання Туреччини до санкцій ЄС. Якщо Туреччина залучить ще й чиновників ЄС для огляду кораблів, що йдуть в РФ і з неї на предмет підсанкційних товарів, то Брюсселю доведеться сісти за складання "дорожньої карти" щодо прийняття Туреччини в ЄС. Сильні "козиря", але Москва напередодні саміту G20 скаже, що їй треба подумати.

Пара ударів по портах РФ перед приїздом Ердогана дозволить йому запитати у Путіна в Сочі: "Я чув у вас є проблеми. Можу допомогти їх вирішити і поговорити з українцями". Путін так робив у Сирії та Іраку, обіцяючи США, що може вплинути на ІДІЛ. Пара ударів після від'їзду Ердогана прискорять процес думання в Кремлі.

Атака на "Оленегорський Гірник" і танкер "Сиг" вже призвела до зростання страховки перевезень по Чорному морю. ЄС примусив грецькі компанії слідувати правилам торгівлі нафтою з РФ і почав погром її "сірого флоту". Одна Індійська і Швейцарсько-Норвезька компанії, що мали до осені 2022 р. по два танкери і різко збільшили їх число до 30, вже потрапили в приціл ЄС. Під час "танкерної війни" в Затоці були капітани і судновласники, готові возити нафту під бомбами, будуть і зараз, але є об'єктивні фактори, що ведуть до спаду вивезення нафти з РФ.

Це стабільне зниження видобутку нафти в РФ і зростання її споживання в РФ через війну. Віце-прем'єр Новак весь рік звітує перед ОПЕК про "добровільне" зниження РФ експорту нафти.

Навряд чи вдасться швидко видалити РФ з ринку зерна, як з ринку нафти. Але можна знизити її виручку від його експорту. Для цього треба загнати її в ту ситуацію, в яку вона загнала нас, коли українські компанії продають в Польщі та інших країнах зерно на 30-50% нижче, ніж в середньому по ринку. Зрозуміло невдоволення цим фермерів і урядів п'яти країн ЄС, але незрозуміло залізобетонне прагнення офісу і МЗС України впихнути в них зерно за викидними цінами, замість того, щоб налагодити його транзит в Африку. Притому, що в цьому транзиті з 2022 р.беруть участь Греція і Туреччина і його логічно розширювати. Греції це допоможе компенсувати втрати від відходу з вивезення нафти з РФ, який буде об'єктивно падати.

При тих демпінгових цінах, за якими українські компанії часто продають зерно за кордон, Зеленський давно міг би роздавати його країнам Африки, поки Путін лише обіцяє це зробити. ЗСУ з союзниками зможуть видавити РФ з Чорного моря на Каспій, але треба, щоб МЗС зумів зняти з цього для України різноманітні "вершки".

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред