Днями керівник офісу з питань міжнародної політики президента Польщі Марчин Пшидач заявив, що Україна нібито поводиться "невдячно" через надану їй допомогу від Варшави. Через таке висловлення Пшидача до Міністерства закордонних справ України було запрошено посла Польщі Бартоша Ціхоцького.
Причини такої поведінки польської сторони комплексні. Зараз у Польщі триває передвиборча кампанія, тому різні політики роблять заяви, яких, можливо, вони б не робили у штильовий політичний період, бо всім треба якось про себе нагадувати.
В цій ситуації український МЗС відповідним чином відреагував на ці заяви, чим запустив обмін відповідними дипломатичними нотами між українським і польським дипломатичними відомствами. Потім президент України виступив з ініціативою, щоб це не заважало співпраці, тому що знову ж таки президент України Зеленський особисто доклав багато зусиль для того, щоб відносини між Україною і Польщею були взаємовигідними. Тому для нього це не менш особисте питання.
Нагадаю, що Зеленський пішов на стабілізацію відносин з деяких історичних питань – ми памʼятаємо нещодавній візит Анджея Дуди до Луцька. Тому в цьому ж контексті це питання буде вирішуватися і в майбутньому, але, на жаль, якийсь відповідний обмін не зовсім приємними заявами може тривати до кінця виборів у Польщі.
Звичайно, окрім виборчої кампанії, тут також накладаються і інші сенси. Не можна сказати, що відносини України та Польщі завжди були безхмарними, бо це буде неправдою. Але основний двигун – це вибори у Польщі. Паралельно вплив має і питання зерна, адже це так само суто польське політичне питання. Так само, як і в Україні, у Польщі дуже потужне аграрне лобі, і тому всі політики змушені на нього зважати. А це лобі не зацікавлене у тому, щоб українське зерно надходило до Польщі, бо це негативно впливає на ціни їхньої продукції.
Але думаю, що в цій ситуації якихось далекосяжних наслідків не буде – після виборів у Польщі відносини між країнами, ймовірно, знову стабілізуються. Оскільки відносини двох країн мають стратегічний характер. У Польщі всі прекрасно розуміють, яку загрозу для них становить російський імперіалізм. До речі, Росія постійно допомагає нам у цьому, коли постійно погрожує "вагнерівцями" Польщі. Тож розраховувати, що ця ситуація стратегічно вплине на двосторонні відносини, щонайменше нерозважливо. Хоча певні суперечливі заяви все одно можуть звучати.
Те, що відносини України та Польщі відповідним чином складаються від початку повномасштабного вторгнення, не означає, що Польща робить певний моральний вибір. Вона доволі прагматично турбується про власні інтереси, і буде турбуватися про них і надалі.
Однак проблеми з Польщею можливі, бо це – політичне життя та, зрештою, демократія. Тому ті чи інші питання періодично будуть виринати та зникати. Зрозуміло, що завтра нікуди не зникнуть польські політики, які намагатимуться обігрувати тему історії. Але стратегічно Україна та Польща і надалі співпрацюватимуть.
Так чи інакше, поточний конфлікт не варто вважати нестабільністю у відносинах України та Польщі. Це для Росії, як для країни, де відсутня демократія та нормальна політика, і є лише Путін, може бути нестабільністю. Але і Україна, і Польща – демократичні держави, тому там завжди будуть різні думки, заяви, суперечки, і це цілком нормально для демократій.
Хіба те, що в Сполучених Штатах є деякі антиукраїнськи налаштовані конгресмени, які регулярно виступають із відповідними заявами проти надання допомоги корумпованій Україні, впливає на стратегічні відносини зі США? Можливо, але це не означає суттєвих змін у відносинах, бо саме так і працюють демократії, де кожен має право на висловлення власної думки. На відміну від Росії, яка не знає, що таке вільна держава та демократичне правління. Тому вона намагатиметься усіляко скористатися ситуацією та організовувати нові провокації, які згодом, навпаки, можуть призвести до того, що проблеми у відносинах Польщі та України відійдуть на другий план.
Наприклад, у Польщі раніше виникали проблеми у відносинах з Литвою – варто було полякам надрукувати на валюті зображення Вільнюса, і це викликало обурення у литовців. Чи конфлікти навколо польськомовної меншини у Литві, тощо. Але ці всі проблеми вони постійно вирішують, бо обʼєктивно дві країни мають спільні інтереси. Тому я б не став би акцентувати зайву увагу на скандалі Польщі та України, бо це та проблема, яка виникла сьогодні, і про яку всі забудуть завтра, бо хтось у Польщі чи в Україні заявить щось інше.
Або, можливо, якщо завтра зʼявиться нова проблема – наприклад, якщо "вагнерівці" перетнуть польський кордон та почнуть захоплювати якусь частину Польщі. Зрозуміло, що тоді про ці дрібні чвари ніхто не думатиме, а лідери України і Польщі взагалі можуть оголосити про "новий етап відносин", і на цьому питання буде закрите. Варіантів безліч, але нікуди від співпраці Україна та Польща не подінуться.
Хто такий Петро Олещук?
Петро Олещук - політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка. Народився в Прип'яті в 1983 році. Закінчив у 2006 році філософський факультет університету імені Шевченка. Автор понад 30 наукових праць з політології, пише my.ua.
Петро Олещук, експерт аналітичного центру "Об’єднана Україна", спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред