Чому поляки вирішили заблокувати український кордон

Основна причина - у поверненні дозволів українських перевізників на діяльність у країнах Європейського Союзу. Раніше діяла система, при якій країни Європи обмінювалися один з одним певними квотами на перевезення. Умовно кажучи, Польща отримувала 100 тисяч дозволів, Україна – 100-120, ця кількість залежала від міжурядових угод.

Потім ці дозволи почали видавати за принципом "відкритого неба", коли всі країни могли лібералізувати свої перевезення і їздити стільки, скільки потрібно, але так, щоб, як то кажуть, клієнт був задоволений. Цю систему впровадили, як змогли, підігнали її під норми Євросоюзу, СОТ та інших міжнародних організацій, щоб це виглядало гідно.

Рекомендуємо:

Вуха в'януть навіть у пропагандистів: Сальдо видав нову маячню про Зеленського та Польщу

Однак у цій системі все одно був певний протекціонізм. Наприклад, Європа видавала дозволи ЄКМТ (Європейська Конференція міністрів транспорту. – Главред). Це такі дозволи, які діяли за принципом "мультипас" в аеропортах, коли перевізник мав можливість пріоритетного перетину кордону за умови дотримання певних умов – наприклад, за наявності нового рухомого складу, підготовлених водіїв, відсутності порушень і претензій з боку поліції. Поляки захотіли отримати такий же "мультипас" щодо України, а коли почалася повномасштабна війна, і всі порти закрилися, перевізники вантажів переорієнтувалися на залізницю і автомобільні перевезення.

Україна, зі свого боку, зробила певні кроки з підтримки національного виробника – якщо раніше співвідношення було 50 на 50 або 60 на 40 на користь України, то у зв'язку з війною співвідношення на користь України було близько 80 відсотків. Адже хто дасть перевозити військові вантажі іншій державі?! Поляки на це дивилися, але не сильно обурювалися, оскільки там, в основному, були державні контракти, і їм там робити було нічого. Але від цього страждали дрібні перевізники, частина з яких останнім часом, особливо напередодні виборів, стала сильно обурюватися через те, що їх не підтримував польський уряд.

Ще один фактор, який зіграв на користь дрібних перевізників – закриття в'їзду до Європи для перевізників з Білорусі та Росії, у яких був значний парк рухомого складу. Цей автопарк треба було кудись прилаштувати, тому дрібним польським компаніям почали пропонувати автомобілі за смішні гроші. Крім того, росіяни ще дали грошей на ці страйки, в результаті дрібні компанії перекрили три основних прикордонні переходи для вантажних потоків – Яготин, Рава-Руська і Краковець.

Примітно, що у протестувальників навіть не вистачило активістів, щоб перекрити всі пункти пропуску (а на кордоні з Польщею їх близько десятка), але ж якщо Україні хотіли б створити проблему, та ще й таку, яку б потім вирішували, вони повинні були розраховувати, що через кілька днів на це звернули б увагу. А тут пройшов вже тиждень, перекриті тільки три прикордонні переходи, і нічого поки не вирішується.

Є і ще один фактор – ще в 2000-х, коли країни Східного блоку вступали до Шенгенської зони, їх завалювали грошима ЄС для облаштування кордонів. У випадку з Україною ще тоді було проведено дослідження, згідно з яким Україні на випадок лібералізації не вистачало 9 прикордонних переходів, і нам були готові дати півмільярда євро на їх облаштування. В результаті за останні 20 років через саботаж окремих чиновників з минулих урядів, які грали на користь росіян, було побудовано цілих 2 прикордонні переходи на польському кордоні, а решта були трохи розширені. І тепер, як тільки починається будь-який страйк на кордоні, у нас відразу з'являється шалений дефіцит пропускної здатності.

Крім Польщі, тепер до протесту намагається підключитися ще й Словаччина, проте там, на відміну від Польщі, до протесту збираються приєднатися серйозні структури.

В'ячеслав Коновалов, спеціально для Главреда.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред