Чому Путін бомбить Лавру: справжні цілі атак Росії – Кулик

Росія урізноманітнює свій ракетно-дроновий терор України: тепер, окрім критичної інфраструктури, військових об’єктів та багатоповерхових будинків, вона завзято взялася нищити культурні та історичні пам’ятки. Навіть Києво-Печерська лавра, яку російські пропагандисти називали "своєю святинею" і яка десятиріччями вважалася оплотом Московського патріархату, потрапила під удар Москви. Кіностудія імені Довженка, Мистецький арсенал, дніпровський Будинок органної та камерної музики, Харківський художній музей, книжковий ринок у Києві – все це Росія уразила за одну атаку 14-15 червня. Тож Кремль більше навіть не намагається приховувати, що веде війну проти української історії, культури та символів – війну на знищення України як такої.

Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик проаналізував, чому Москва б’є по святинях і культурних пам’ятках України, навіщо завдала ударів по Лаврі та що це говорить про справжні цілі російської агресії.

Довгий час побутувало уявлення, що для Путіна є певні сакральні центри, недоторканні під час війни. Адже Київ називали "матерью городов русских", а Лавру в путінській ідеології вважали особливо важливою святинею та місцем сили. Удари Росії по Києво-Печерській лаврі та інших культурних об’єктах України довели: для Кремля більше не існує жодних сакральних і недоторканних для атак місць.

Сам факт влучання по Лаврі та інших об’єктах культурної спадщини під час останніх двох атак є показовими. Адже в Лаврі досі перебували попи Московського патріархату, вона досі залишається важливою і символічною для Російської православної церкви. Однак, якби метою було її повне знищення, використовувалися б інші засоби ураження – більш потужні ракети. Тому я схильний розглядати ці удари не як спробу знищити Лавру, а насамперед як символічний акт.

Рекомендуємо:

Як Україна відповість за Лавру: Ягун – про удари по Мосфільму та собору Василія Блаженного

Росіяни б’ють по Будинку органної музики в Дніпрі, бібліотеках, музеях, навіть по культових для киян місцях, наприклад, по букіністичному ринку Петрівка. Усе це свідчить про те, що ні для Путіна, ні для росіян не існує нічого сакрального на території України. У російській логіці всі ці об’єкти стають "військовими цілями".

Але справжня ціль Росії – не військові об’єкти. Її мішень – наша культурна спадщина, історія та ідентичність. Саме тому удари по Лаврі слід розглядати як символічні удари по українській пам’яті та культурі.

Можна очікувати продовження таких атак Росії та її ударів по інших історичних та архітектурних пам’ятках, навіть міжнародного значення, в інших містах. Більше Росію нічого не зупиняє, а, можливо, й раніше не зупиняло.

Ця війна є екзистенційною. Її мета – не Донецька чи Луганська області і навіть не Крим, а саме існування України. Саме тому Росія намагається бити в корінь нашого існування: у традицію, пам’ять, культуру та ідентичність – у те, що для нас цінне саме по собі.

Я не є воцерковленою людиною, і для мене Києво-Печерська лавра має не духовне, а передусім історичне значення – як місце пікового розвитку Київської Русі, як місце появи Києво-Печерського патерика і друкованого слова та осередок науки. Саме по цьому Росія і б’є.

Російська влада і Путін роками говорили про "єдиний народ", спільну історію та слов’янську ідентичність. Але сьогодні символи цієї нібито спільної спадщини піддаються російським атакам. Це лише підтверджує, що Росія веде війну, спрямовану на наше знищення.

Спроби перекласти відповідальність за удари на Україну є звичайною пропагандою. Z-блогери вже розганяють інформацію про те, що Україна нібито сама обстрілює Лавру, що "не все так однозначно". Але навіть токсичні народні депутати в Україні визнають, що в даному випадку все однозначно. Навіть якщо припустити, що Лавра не була безпосередньою ціллю, то ті, хто ухвалювали рішення про удари по центру Києва, чудово розуміли ризики для культурних пам’яток, оскільки немає гарантії точного влучання. Тобто вони знали, що культурні об’єкти, зокрема Лавра, можуть бути вражені, але все одно завдають ударів, запускають ракети і здійснюють майже килимове бомбардування центра Києва.

Отже, для російської воєнщини немає нічого сакрального на території України. Росіяни знищують усе, що прив’язує до історії Русі, яку вони вважають своєю.

Коли російські пропагандисти, зокрема Маргарита Симоньян, раніше заявляла, що Київ не будуть бомбити, бо там, мовляв, їхня основна святиня – Києво-Печерська лавра, це були лише міфи та пропагандистські штампи. Насправді Росія завжди розглядала ту саму Лавру як військовий об’єкт, по якому можна завдати удару рано чи пізно. Навіть якби в Лаврі досі перебував Павєл, Росія би все одно завдала удару. Тому що це питання історичного символу. В тому й проблема росіян: вони б’ють по тому, що нібито їх об’єднує з Руссю, по своєму, як вони стверджують, "корінню".

Рекомендуємо:

Для Росії настає час Ч, Путіна вже готові здати – Максакова

Тому жодної зміни підходів не сталося – просто проявилася справжня сутність росіян. В цьому росіяни справжні: вони воюють із нашою історією. Ба більше – вони воюють із власним міфом про "єдність народів". Саме тому для Росії військовими цілями стають артефакти, пам’ятки, музеї та культурні інституції. Саме тому під удар потрапила й кіностудія Довженка. Все те, на чому, здавалося б, мав би триматися міфодизайн росіян, є мішенню для російських дронів та ракет. Таким чином, ми знову повертаємося до того, що немає нічого, що би стримувало Росію від ударів і було б для неї святим. Росіяни приходять в Україну за трофеями, які можна вкрасти або знищити.

Я не хочу наврочити, по чому саме Росія ще може завдати ударів. Утім, думаю, що під загрозою західна і центральна Україна, яка була ворожою по відношенню до росіян завжди. Тому удари можуть бути завдані і по Почаївській лаврі, соборах Харкова та Чернігова, особливо Чернігова. Також під загрозою історичні пам’ятки Київської Русі: росіяни можуть спробувати "зачистити" на території України все, що нагадує про Київську Русь.

Логіка Кремля проста: якщо це не можна привласнити, це потрібно знищити. Це логіка тотальної війни. Саме тому для Росії не було нічого сакрального на території України: все, що тут є, росіянам треба або вкрасти, або знищити.

Відповіддю України на такі дії росіян не мають бути удари по символічних російських об’єктах на кшталт Собору Василія Блаженного чи Кремля. Значно ефективнішими і доцільнішими є наші удари по російських НПЗ, військовій логістиці, центрах ухвалення рішень як на російській, так і на окупованих територіях. Такі удари більш дошкульні для Кремля і завдають йому значно більшої шкоди, маючи негативний кумулятивний ефект. Удар по собору Василія Блаженного на Красній площі лише мобілізує росіян довкола їхньої "елітки" та Путіна. Натомість удари по НПЗ демонструють безпорадність російської влади, яка вже не здатна забезпечити паливом не лише армію, а й власних громадян, і тому змушена запроваджувати картки чи обмеження на продаж пального. Це свідчить про безпорадність імперії. А це значно потужніший ефект, аніж удар по собору Василія Блаженного.

Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред