Знаєте, на яку думку наштовхнула мене поведінка бункерного російського "царя"? В останні роки його люблять порівнювати з Гітлером (навіть маса фотожаб гуляє в Інтернеті на цю тему), що цілком справедливо, але все ж не цілком правильно.
Чому? Тому що гітлерівці, якщо була можливість, звичайно, не кидали своїх загиблих однополчан на полі бою, а намагалися їх прибирати (були навіть спеціальні команди, які цим займалися) і, знову ж таки по можливості, ховати їх. Путінцям же не цікаво забирати "вантаж-200", коли їх українці навіть просять про це. Скільки рефрижераторів забито чорними мішками з трупами "визволителів української землі". Навіть не завжди надсилають свої мобільні крематорії. Мабуть, трупи, що розкладаються, як джерело майбутньої холери або чуми – також входять до планів підступного фюрера. Це перше.
Друге. Мені розповідали і мама, і дві мої тітки, які пережили жахи тієї війни в своєму рідному українському селі Чумаки, що в П'ятихатському районі Дніпропетровської області, ще на початку окупації німці проявляли навіть деяке благородство, принаймні щодо дітей. Наведу один приклад. Одна моя тітка, наймолодша, якій на початку війни тільки виповнилося чотири роки, побачивши колону вантажівок із німецькими солдатами, які потім майже на два роки залишилися в окупованому ними селі, вискочила на дорогу зустрічати машини (як їй було зрозуміти, що це окупанти?). Перелякані її мати і тітка (мої рідна і двоюрідна бабусі), можливо, подумки вже попрощалися з Сонечкою. Але тут сталося несподіване: перша машина різко зупинилася, з кабіни вийшов офіцер і, взявши за руку, відвів дівчинку на узбіччя, де її одразу ж підхопила на руки тітка. Німець на прощання навіть пригостив її шоколадкою. І все це під дружні вітальні вигуки солдатів, що сиділи в кузові.
А що ми спостерігаємо сьогодні, коли ра**исти топчуть землю моєї рідної України? Не тільки тиснуть дітей танками і БТРами, примотують скотчем до живота дитини міну і прив'язують все це до трупа його матері, але і, не можу навіть повторювати те, що все більше і більше стає відомо випадків, коли російські нелюди путінізму, що зірвалися з ланцюга, ґвалтують навіть немовлят.
От тому військовий злочинець Путін набагато страшніший і жахливіший за військового злочинця Гітлера.
І мені незрозуміло, чого хочуть домогтися деякі західні політики, які регулярно надзвонюють Путіну, що звихнувся на ненависті до українців і до України? Він же не договороспроможний. Будь-який дзвінок, будь-яка спроба закликати до його розуму сприймається ним як слабкість. Він розуміє і сприймає тільки силу. Так його навчили в пітерському підворітті.
Мені ж поведінка бункерного царя все більше і більше нагадує поведінку відомого іудейського царя Хордуса I, якого весь світ із подачі римлян знає під ім'ям царя Ірода (між іншим, сучасника цариці Клеопатри).
І поясню, чим вони (Ірод і Путін) близькі. В даному випадку, я відкидаю в бік релігійну (християнську) складову його царювання, яка практично не має нічого спільного з реальною (не євангельською) історією (про це детально йдеться в моєму історичному романі "Ієшуа, Цар Юдейський"). Звернуся лише до історичних реалій і паралелей.
А історичні реалії і паралелі такі.
Перше. І Ірод, і Путін фактично узурпували владу. Перший не мав права ставати царем, будучи всього лише сином римського префекта Юдеї, ідумеянина Антипатра (чи то пак, у розумінні юдеїв, іноземця, який пізніше і зовсім отримав римське громадянство). Саме римляни і проголосили Ірода царем Юдеї.
Ми ж є свідками того, що Путін, порушуючи Конституцію Російської Федерації (єльцинської, не переписаної ще самим Путіним), в якій говорилося, що одна людина не має права займати президентську посаду більше двох разів, по суті, ще двічі "призначав" себе президентом…
До речі, та "Стіна плачу", якій поклоняються іудеї всіх країн – це ні що інше як залишки, руїни реконструйованого після римського руйнування і перебудованого Іродом, набагато збільшеного в розмірах храму Зоровавеля (так званого, другого храму), який за логікою, повинен би називатися Храмом Ірода. Ніякої асоціації з величезним палацом Путіна в Геленджику, чи не так?
А тепер друга і найголовніша паралель.
В останні роки свого життя, а Ірод прожив 70 років (до речі, от вам і ще одна паралель: Путіну в жовтні цього року виповниться якраз 70 років), він дуже сильно страждав від невиліковної в той час хвороби, яка на медичній мові називається птіріазис (або рожевий лишай). У Ірода ця хвороба проходила дуже болісно. Говорячи нормальною мовою – у нього було загнивання мошонки. Лікарі прогнозували йому життя від декількох місяців до чотирьох років. Ірод протягнув майже до максимального терміну.
Після безуспішних спроб вилікуватися він примирився зі своєю смертю, шкодуючи лише про те, що після смерті заслужить засудження своїх підданих. Ірод виплатив платню своїм відданим воїнам. Але при цьому наказав сестрі Суламіфі (або Саломеї по-європейськи) зібрати на іподромі в Єрусалимі всіх знатних і багатих людей з усієї країни і одразу після своєї смерті всіх їх знищити, перетворивши цю спортивну споруду в свого роду табір для інтернованих.
Він розумів, що після смерті його ніхто не буде оплакувати, а от якщо стратять усіх цих людей, то плач буде по всій Юдеї, і, таким чином, разом з тим будуть оплакувати і його смерть. При цьому, не дуже довіряючи й рідній сестрі, Ірод паралельно наказав зробити те ж саме і командиру своєї особистої гвардії, яка й охороняла іподром.
Але у Суламіфі вистачило мужності і реакції першої після смерті брата прибути на іподром і заявити солдатам, що цар Ірод перед смертю подякував своїм солдатам і в якості жесту доброї волі велів відпустити всіх заручників. Таким чином, вона зберегла життя кільком тисячам співвітчизників.
Саме цей епізод у біографії Ірода і обіграли євангелісти в сюжеті з побиттям немовлят, якого, звичайно ж, не було. Щоб заспокоїти гнів віруючих, який може посипатися на мене за це "богохульство", скажу, що ні в одному історичному джерелі нічого не говориться про побиття немовлят. Навіть у найвідомішого юдейського історика, який ненавидів Ірода Йосипа Флавія в його "Історії Юдейського царства".
Чи не подібний "табір для інтернованих" створює в Україні також смертельно хворий Путін? Тільки в заручниках у нього не знатні особи, а здебільшого прості люди, люди похилого віку, жінки і навіть діти.
І де б ще взяти російську Суламіфь/Саломею?
читайте такожРосія за крок від того, щоб піти у вічність: чому Путін програє
Щоправда, справедливості заради, потрібно відзначити і відмінності між двома узурпаторами. Так, останні роки правління обох відзначені особливою підозрілістю, мстивістю і жорстокістю. З тією тільки різницею, що Ірод почав підозрювати в змовах своє найближче оточення, включаючи родичів. Так, за доносом він наказав стратити своїх власних синів Олександра і Арістобула (повішені в Самарії), а також старшого сина Антипатра, якого за наказом батька отруїли. Путін же поки що навпаки, підозрюючи в підготовці замаху на нього практично поголовно все найближче оточення, власних дітей (законних і позашлюбних) охороняє з особливою ретельністю.
І друга відмінність, тепер уже грає на користь Ірода. Приблизно в 25 році до н.е. Іудейське царство спіткав страшний неврожай, і за тим послідував голод. Ситуація ускладнювалася тим, що скарбниця була виснажена широкомасштабним будівництвом минулих років. Тоді за наказом Ірода в його палаці було зібрано все золото і обміняно в Єгипті на хліб. Оперативна і ефективна боротьба з голодом здобула Іроду народну любов і обеззброїла його ворогів.
читайте такожНебезпечне бажання зберегти обличчя Путіну: яке нерадісне дежавю скоро чекає на Україну
А як поводиться Путін? Мало того, що все золото Росії витікає в його кишені і в кишені його найближчих родичів, друзів і соратників, так він тепер ще й шантажує весь світ голодом, блокуючи в українських портах баржі і судна з мільйонами тонн пшениці, які Україна за договорами повинна поставити різним країнам.
Віктор Юнак, письменник, журналіст
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
