21 листопада Росія завдала по українському місту Дніпро удару міжконтинентальною балістичною ракетою (далі МБР) під назвою чи то "Рубеж", чи то "Орешник". Таким чином Україна стала першою державою, проти якої було застосовано зброю такого типу. Про це одразу заявили наші військові, це підтвердив і президент, заявивши, що за всіма ознаками це була саме МБР.
На Заході у відповідь за звичкою вирішили увімкнути дурня і відреагували мляво - нібито нічого не бачили, нічого не чули й узагалі треба спочатку розібратися, а не робити поспішних висновків. Нічого дивного, враховуючи "ніяку" реакцію на появу військ КНДР у Курській області. Але спасибі хоч на тому, що сьогодні ООН не закликала російських військових дотримуватися заходів безпеки під час майбутніх запусків ракет!
Цікаво, що офіційно від коментарів протягом дня утримувалася і російська сторона. Про щось бурмотіли пропагандисти, але було зрозуміло, що було дано команду мовчати. Трапився навіть конфуз, коли пресаташе Захаровій у прямому ефірі зателефонував хтось, від кого слухавку треба брати завжди - навіть під час брифінгу, і дав цінну вказівку не коментувати удар по Дніпру.
Усе стало зрозуміло ближче до вечора, коли на люди зі свого "найсерйознішого кабінету" з радянськими телефонами заговорив Путін. У сім хвилин свого звернення російський диктатор зумів умістити і короткий дискурс в історію (ні, про Рюриковичів цього разу не казав), як США кинули наївну і ні в чому не винну Росію з нерозповсюдженням зброї малої і середньої дальності, і, звісно ж, натякнув, що готовий використовувати ядерну зброю, і оголосив про ознаки початку глобального конфлікту через удари ATACMS і Storm Shadow по території РФ. Він, звісно, забув сказати про "глобальний конфлікт", коли в Україну почали летіти північнокорейські та іранські ракети. А про війська КНДР і говорити нічого...
Ба більше, він визнав, що удари західною зброєю були частково успішними і було уражено командний пункт угруповання "Північ". Але головне - Путін особисто підтвердив, що сьогодні було використано МБР, і назвав це "випробуванням".
Які висновки можна зробити з того, що сталося? По-перше, очевидно, що американці, а за ними і британці, попри дике запізнення з рішенням, зробили Путіну дуже боляче, дозволивши бити по прикордонних регіонах своєю високоточною зброєю. А ЗСУ майстерно й оперативно почали робити свою роботу. Усього кілька днів ефективної роботи переконали Путіна, що реагувати треба терміново, інакше може статися катастрофа. Тому блискавично, практично того самого дня, щоб, судячи з усього, загальмувати подальші удари, він і завдав удару у відповідь - інформаційно насамперед.
Поставте себе на місце Путіна: як ще реагувати, коли прицільно зібралися "виносити" твої тили? Чим шантажувати? Як, кажучи по-американськи, посилити ескалацію, щоб усіх знову розполохати? Ба більше, у цьому ж зверненні Путін підтвердив, що західні лідери всерйоз обговорюють можливість розміщення на території України своїх контингентів. А це дуже важливо!
Живим м'ясом на територію України відправлено вже все, що можна. По Україні вже третій рік летять усі види російських ракет - і по сотні штук за раз. Просити, чи що, українців, щоб більше не били? Ні, залишилися тільки погрози. По НАТО бити не можна, але погрожувати-то можна! Прямі погрози застосування ядерної зброї показали на практиці свою надійність і ефективність.
Сьогодні для Кремля існує часовий люфт у ці кілька місяців, коли Байден уже відходить від справ, а Трамп, у якого руки сверблять вирішувати все й одразу, ще не має повноважень ухвалювати якихось важливих рішень. Нещодавня телефонна розмова Путіна і Трампа є показовим сигналом того, що надії росіян на нового президента як на такого собі союзника у знищенні України цілком можуть не виправдатися. Адже російська сторона навіть не визнала факту дзвінка, тому, судячи з усього, розмова гладкою не була.
Путіна можуть відверто лякати плани Трампа збільшити видобуток корисних копалин і на пару з Саудівською Аравією знизити ціни на нафту до рівня, нижчого за собівартість її видобутку на території РФ. За оцінками економістів, це катастрофічно вдарить по російській економіці. До речі, вчора на сайті клубу Валдай було опубліковано статтю про те, що в РФ готують заморожування вкладів простих росіян - нібито занадто багато "жирку" ті наїли, і треба б схуднути. Тобто, російська держава вже ось-ось полізе до своїх холопів у кишені. Про що це свідчить? Що грошей уже бракує, навіть за теперішніх відносно високих цін на нафту.
Але час - єдиний ресурс, який неможливо відновити. І часу для проривів у Путіна залишилося небагато. Тож доводиться йти вабанк, піднімаючи ставки до такої міри, коли візаві або злякається і здасться, або запропонує нічию. Ще варіант - ситуація загострюється до такої міри, коли найдоцільніше просто перевернути стіл... І цього варіанту виключати не можна, враховуючи те, з якими дикунами ми маємо справу.
Напевно, якби міг, Путін би вже давно застосував ЯЗ. По ньому видно, як він хоче цього. Схоже, не може - жити хоче, судячи з усього. Тому поки що доводиться обмежуватися "випробуваннями" і грізним сованням у своєму кріслі.
Тарас Сидоржевський, головний редактор Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
