Чому Путіну поки що не виписують квиток до Гааги та не ставлять до стінки

У смерті Путіна Захід на даний момент не зацікавлений. Передусім через те, що немає зрозумілого кандидата, на якого можна було б робити ставку.

Існує невизначеність, хто претендуватиме на владу в Росії хоча б у середньостроковій перспективі
Захід вичікує, аби дати російським елітам розібратися, хто наступний після Путіна / ua.depositphotos.com

На Економічному форумі в Пітері ми побачили живого і навіть енергійного Путіна. Це – відповідь на повідомлення про кому чи смерть лідера Кремля, які, підозрюю, запустили в тому самому Кремлі. Мовляв, "дивіться, як лоханулася західна преса, а ми ж попереджали, що там постійно брешуть".

Як не парадоксально, в смерті Путіна колективний Захід на даний момент не зацікавлений із багатьох причин. І перша з них – у Заходу немає зрозумілого кандидата, на якого б можна було робити ставку.

Існує великий скепсис щодо можливого приходу політика від, так званих, лібералів (які більше схожі на інфантилів), що зміг би кардинально перезавантажити систему. Та й російське суспільство досі, як видається, не потребує когось слабшого за Путіна. Навальний зараз у тюрмі, Яшин – занадто дрібно, як і Гудков, Шлосберг, Чернишова, Дмитрієв.

Схоже, на Заході також не дають великих шансів на прихід до керівництва і тим, кого в оточенні Путіна відносять до групи "поміркованих миротворців", на кшталт прем’єра Мішустіна чи мера Москви Собяніна. Навпаки, дивлячись на посилення агресивної риторики Медвєдєва та Кирієнка, існує велика ймовірність, що в разі відходу Путіна суттєво посилиться "воєнне крило", яке бажає ще більш агресивних дій щодо України і колективного Заходу.

Одним із можливих сигналів, який буде вказуватиме на це, може стати відставка уже згадуваного Мішустіна і прихід на прем’єрську посаду, наприклад, сина голови Радбезу Миколи Патрушева – Дмитра (нині – міністр сільського господарства). Як відомо, згідно з Конституцією РФ, у разі відставки Путіна головою держави стає прем’єр-міністр. Тобто, якщо переможе "крило війни", мова йтиме лише про посилення цієї військової вертикалі. Серед кандидатів – Шойгу, Турчак, Бортніков, Володін.

Тому поки існує невизначеність, хто претендуватиме на владу хоча б у середньостроковій перспективі, колективний Захід замість виписаного квитка Путіну в Гаагу намагається тримати з ним хоч якийсь контакт, допоки не проясниться ситуація, яке з угрупувань переможе у "палацовому перевороті". Підозрюю, роль "комунікатора" і було довірено Макрону (а не тому, що він так сильно любить нинішнього очільника Кремля).

читайте такожСмерть Путіна – не панацея: чому його наступник продовжить війну в Україні

Тому і йде гра, аби дати час російським елітам розібратися. На жаль, ціною жертв української війни. Думаю, це і є відповідь на запитання, чому досі немає в Україну необхідних поставок озброєння, яке б просто приперло Путіна до стінки. А перелом у війні, який, здавалося б, міг настати ще у середині травня, відсувається, як мінімум, на липень, а то й на серпень.

І в цьому немає жодної конспірології чи зради. Цинічні закони геополітики диктують світовим лідерам умови брати тактичні паузи для оцінки ситуації і прорахунку ризиків. Ці ж закони дозволяють переставляти політичні шахи як завгодно, тому не треба дивуватися окремим заявам, а потрібно оцінювати ситуацію в цілому.

читайте такожКремлівський пасьянс: хто стане наступником Путіна

Головне, щоб ми – українці – знали, що нам випадає робити саме зараз. І ми це робимо. Бо ми точно знаємо, за що воюємо. І ми точно бажаємо смерті Путіну і тим, хто разом із ним заплямував себе кров’ю в Україні.

Віктор Шлінчак, журналіст, голова правління Інституту світової політики, керівник інформаційного агентства Главком

Реклама
Підтримайте Главред

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти