Чому Росії не вдалося придушити Україну в один дотик

Що показали 50 днів війни. Якщо грубо спрощувати, то схема приблизно така.

Росія - ієрархічно влаштована держава, з дуже слабкими горизонтальними зв'язками при відсутності суб'єктного громадянського суспільства. Тобто суспільства, здатного діяти по своїй волі, не обов'язково збігаючись з курсом влади.

Україна - зовсім інша. Головна відмінність: наше суспільство - це сила, що самоорганізується і самомобілізується, на яку можна спертися у важкий момент. Далеко не всі, але значна його частина.

Коли почалася ескалація, на Україну обрушилася не вся Росія. А лише невелика частина ресурсів її ієрархічно влаштованого організму. Для Росії ця війна-ненародна, не вітчизняна. Вона зачіпає основну масу людей тільки через телевізор. Не мобілізує соціальні зв'язки, не мобілізує (як мінімум – поки) суспільство. До того ж вона неправедна.

В Україні - все навпаки. Це вітчизняна, національно-визвольна війна за праву справу. За виживання.

Не можна сказати, що у нас мобілізувалися для відсічі ворогові прям усі. Частина втекла, частина пасивна. Але якщо скласти подобу формули, то у війні бере участь приблизно 1/20 частина Росії проти приблизно 1/7 частини України. Тобто, якщо дуже умовно - то сили приблизно рівні. Тільки вони різної природи. Проти російської ієрархії воює структура, де дуже багато інформаційних радіомереж елементів.

читайте такожТри відволікаючих маневри: як Путін намагається відкрити другий фронт в УкраїніТреба зазначити, що кращі російські підрозділи також організовані за мережецентричним принципом.

Принципова відмінність мережі - рішення приймаються на рівні невеликих груп, повноваження делеговані, ресурси – автономні, багато що залежить від ініціативи. Але основна маса російської армії - це дерев'яна радянська ієрархія.

У нас же і суспільство, і влада, і армія пронизані мережевими структурами. Держструктури оперують значно більшими ресурсами, але суспільство значно мобільніше. Там, де влада пригальмовує, громадяни самостійно організовуються і як мурахи або бджоли воюють за свою країну. Це створює великий елемент безладу і нераціонального використання ресурсів. Але в критичні моменти спрацьовує як ідеальний імунітет.

При збереженні керованості країною таку оборону України при нинішньому масштабі задіяних ресурсів Кремль розтрощити не зможе.

Росії не вдалося придушити нас в один дотик. Сили приблизно врівноважилися. Подальші події будуть визначатися такими факторами.

Ресурси української держави виснажуються. Ресурси активної частини українського суспільства, вже залученої в оборону, виснажуються. Ми будемо здатні чинити опір, якщо покращимо координацію наявних ресурсів і проведемо додаткову мобілізацію (умовно - до 2-3/7). Також ми все сильніше будемо залежати від іноземної допомоги.

Росія при поточному масштабі залучених ресурсів перемогти нас не зуміє. Єдиний вихід - проводити мобілізацію, припиняти грати в "спецоперацію" і "обмежений контингент". Питання в тому, яку частину своїх потенційних ресурсів зможе мобілізувати і обрушити на нас російська ієрархія.

Якщо ми будемо гальмувати, Захід буде гальмувати, а Кремль зможе мобілізуватися – нам кришка, Росія задавить масою.

Якщо ж в Росії будуть проблеми з мобілізацією (ми дуже намагаємося, щоб вони були), а ми станемо більш динамічними, щоб краще проектувати силу, і вчасно отримаємо необхідну допомогу, то ми виженемо окупантів як мінімум на кордони станом на 23.02. І почнемо методично їх добивати.

(Я закликаю подивитися на Донбас і тверезо оцінити ситуацію. Росіяни 50 днів штурмують нашу лінію оборони переважаючими силами. Вони поклали тисячі людей, але завдання досі не вирішили. Але ж на їхньому боці така ж лінія оборони, яку доведеться штурмувати нашим військам. Загадувати наперед - не варто. Ситуація покаже).

читайте такожРосія не навчилася вести справжню війну, або Чому потонув крейсер "Москва"Якщо ж ні ми, ні Росія не зможемо забезпечити перевагу за рахунок кількості або якості – війна затягнеться до обопільного виснаження. У світі є прихильники такого сценарію. Але це точно не Україна. Тому що війна - на нашій землі. Гинуть наші люди, наші міста в руїнах, наші діти отримують травму і втрачають час.

Звідси прикладні висновки.

Перший. Ніякої гризні всередині. Гризня - ворог координації.

Другий. Перебудовуємося на військові рейки. Це не означає Всім негайно йти в армію. Це означає Зрозуміти, як ви будете виживати, з розрахунком, щоб частину особистих ресурсів (часу, комфорту, грошей) Резервувати на оборону/життя в умовах війни. Перечекати не вийде. Витрати будуть у всіх. Згадайте, як вміли планувати ресурси наші бабусі, який запас міцності вони вміли створювати.

Третій. Не виснажуємо себе без необхідності. Знаходимо час і заняття для відпочинку/перемикання. Інакше неминуче почнемо хворіти. А хворіти не можна. Не задовбуємо оточуючих. Ви можете не знати, чому бурчить ось ця неприємна російсько / україномовна тітка. Вона могла вчора когось поховати. Або чому ось цей громила в тилу. Він міг вчора вижити в пеклі і зараз на межі від того, що бачив. Якщо ситуація не вимагає реакції, так і не лізьте. Після перемоги розповісте всім, як вони помиляються і неправильно живуть.

У нас пару днів були хороші новини. У нас будуть погані новини. У нас є втрати. Але ви самі можете бачити - Росія досі не перейшла до тотальної атаки. Вона вже два тижні концентрує сили і змушена переглядати задум, знижуючи планку. Ми всі її до цього змушуємо. Давайте на цьому і сконцентруємося.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред