У ніч на 4 липня у країні-агресорі Росії повідомили про атаку безпілотників неподалік від Москви. Перш за все, вважати, що ці обстріли є справою рук Збройних сил України, буде дуже помилково. Тому що на тому аеродромі навколо якого, як заявили росіяни, збили п'ять цілей базується ескадрилья вищого пілотажу "Російські вітязі", які зазвичай використовують для авіашоу. Відповідно, казати про те, що це була наша акція, як мінімум, недоречно, тому що це не має для нас жодної військової цілі, бо там немає чого вражати.
Тому це все – частина російської пропаганди. Росіяни вірять у те, що їм скажуть по телевізору. Але жодної військової мети для України це не має – той же ударний БПЛА ми можемо використати набагато ефективніше для ударів по окупованому Росією Криму, Краснодарському краю. Адже саме там знаходяться більш пріоритетні для нас цілі, зокрема, там базується російська тактична авіація. Інші цілі не несуть для нас жодної мети, але росіяни наголошують саме на атаці на Москву і тому, як вони сильно її захищали і все відбили. Тобто це – пропаганда і не більше того.
Чому росіяни бояться масованих атак дронами? Бо в них радянська система протиповітряної оборони. Проти малопомітних цілей, які летять на доволі низькій висоті, вона просто неефективна. На жаль, ми побачили це на своєму прикладі, до того, як нам почали надавати західні системи озброєння типу NASAMS чи Patriot, бо тоді було дуже важко збивати такі цілі аналогічними системами. Тому росіяни цього бояться, бо їхня система ППО, бо до всього їхня система ще й пострадянська – тобто радянська, на якій було спиляно бюджет, інакше названа, але суть її залишилася незмінною.
Для розуміння – БУК-М2 у росіян досі на лампових процесорах. Бо в Радянському Союзі вважали, що лампи – це протидія цифровим системам на випадок ядерного вибуху, бо їх нібито можна буде швидко відновити і почати роботу. Саме така у росіян філософія технологій.
Нагадаю, що перед початком підготовки до контрнаступу ЗСУ, десь у лютому-березні, росіяни почали перекидати засоби ППО до Москви. І будь-яке перекидання комплексів "Бук" різних модифікацій, "ТОР" або "Панцир" створює для нас вікно можливостей для роботи української авіації та БПЛА, бо тоді росіяни просто проріджують свою лінію оборони. Сказати, що якось суттєво впливає на ситуацію на фронті, немає можливості. Але враховуючи те, що зараз ми дуже ефективно вибиваємо їхні прифронтові засоби ППО, то за таких темпів через місяць це створить для України велике вікно можливостей.
І тут питання не у тому, куди ми зможемо дістати, а як. Ми більш ефективно зможемо застосовувати нашу авіацію. Як приклад – МіГ-29 з керованими авіабомбами JDAM, якими вже зараз просто іноді виносять позиції окупантів. А тоді ми це можемо робити набагато ефективніше.
Хто такий Андрій Крамаров
Андрій Крамаров - офіцер резерву ЗСУ, військовий експерт.
Згідно з його сторінкою в Facebook, раніше працював на посаді "головний спеціаліст" у Національному банку України та юрисконсультом в Ощадбанку.
Вивчав міжнародний бізнес в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка та право в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Але навіть тоді про темпи звільнення територій на карті, на жаль, не йдеться. Те, що ми бачимо на карті – це дуже умовно. Основні темпи нашого наступу забезпечить, перш за все, знищення техніки РФ та засобів радіоелектронної боротьби. Чим більше ми її зможемо знищувати, тим ефективнішою буде ця фаза наступу. Наступна фаза, про звільнення територій, настане для нас не раніше, ніж восени. Бо поки що треба абсолютно нівелювати будь-які можливості боєздатності противника, а вони в них залежать від техніки, бо, будемо відвертими, на особовий склад росіянам абсолютно начхати.
Андрій Крамаров, військовий експерт, офіцер резерву Повітряних сил ЗСУ, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
