В Офісі президента України визнали, що існують складнощі з підготовкою віртуального саміту Володимира Зеленського та голови КНР Сі Цзіньпіна. І вже сам цей факт, мабуть, найточніша характеристика китайської "миротворчості". Або все ж "міфотворчості" - так точніше?
Після публікації китайського "мирного плану" могло здатися, що в Пекіні вельми докладно розписали свої ходи в майбутній політичній партії. Китай оприлюднить свою позицію, потім Сі Цзіньпін летить до Москви і отримує схвальні коментарі від президента Росії Володимира Путіна. Власне ця частина партії була зіграна.
Потім голова КНР повинен був поспілкуватися з президентом України. Той навряд чи б схвалив "мирний план", одним з головних пунктів якого стала фактична пропозиція відмовитися від "односторонніх санкцій" без рішення Ради Безпеки ООН, в якому, як відомо, і Росія, і КНР володіють правом вето. Простими словами, ця пропозиція означає скасування обмежень, введених проти Росії за вторгнення в Україну. Після цих двох зустрічей Сі Цзіньпін зміг би без докорів сумління говорити про "миролюбність" Росії і "неконструктивність" України. Така комбінація дала б голові КНР аргументи на користь допомоги Росії і зміцнення з нею відносин як зі стратегічним партнером навіть на тлі війни.
Однак поки у Сі Цзіньпіна не вистачило витримки навіть на цей досить простий маневр. Візит до Москви був узгоджений як візит до союзника. Путін приймав гостя з Пекіна з імперською помпою і пригощав його делікатесами в тому самому Кремлівському залі, в якому молодий ще Мао Цзедун проголошував тости на честь Сталіна і радянсько-китайської дружби. Сі Цзіньпін теж не скупився на компліменти на адресу Путіна. Щойно переобраний на безпрецедентний третій термін повноважень голова КНР висловив упевненість, що і Путін у 2024 році знову буде "обраний" президентом Російської Федерації - хто б сумнівався!
На цьому урочистому тлі пройшло майже непоміченим, що реальної дискусії про "китайський мирний план" або хоча б уточнення його подробиць Сі Цзіньпіном так і не відбулося. Зате відбулося цілком передбачуване схвалення мирного плану Путіним і його заява, що китайські пропозиції можуть бути використані в якості платформи для переговорів, коли до цих переговорів будуть готові Україна і захід.
З точки зору формальної політичної логіки — ну або хоча б ввічливості — після цих переговорів з Путіним голова КНР мав би зателефонувати президенту України і ознайомити його зі своїми пропозиціями і результатом консультацій в Москві. Однак нічого подібного поки не сталося. Доходило до смішного: під час перебування Сі Цзіньпіна в Москві можливість його спілкування із Зеленським спростовував помічник президента Росії Юрій Ушаков, який пояснював журналістам, що гість з Пекіна занадто зайнятий своїм російським візитом, щоб відволікатися на спілкування з президентом України.
Таким чином, китайський мирний план остаточно перетворився на беззмістовну декларацію. Якщо автор цього мирного плану не готовий обговорювати його з керівниками обох протиборчих сторін, то який в цьому сенс? Схоже, Сі Цзіньпін вирішив, що йому достатньо позитивної реакції Путіна. Тому що з моменту оприлюднення це був не план миру, а план для Росії. Якщо завгодно - ще один пропагандистський хід перед помпезним візитом голови КНР в російську столицю.
Втім, може бути і так, що Сі Цзіньпін готовий спілкуватися із Зеленським, але тільки в тому випадку, якщо отримає гарантії, що український президент не буде йому заперечувати. Як і Путін, китайський лідер живе в своєму власному світі і не терпить ніякої полеміки, тим більше полеміки, яка може стати публічною.
Щоб зрозуміти, як болісно Сі Цзіньпін ставиться до будь-якого сумніву щодо власної політичної величі, згадаємо, з яким роздратуванням голова КНР спілкувався з прем'єр-міністром Канади в кулуарах саміту Групи двадцяти. Але як домогтися згоди з боку Зеленського не критикувати китайського лідера?
У поданні КНР Україна цілком залежить від Заходу, тому європейці з американцями можуть "змусити" президента України не грубити Сі Цзіньпіну. Так, це дуже наївний погляд на світ, але він може пояснити, чому Сі Цзіньпін міг вирішити спочатку поспілкуватися про війну в ході свого європейського турне, а вже потім організувати діалог із Зеленським. Та й уявлення про вплив буде дотримано. Спочатку - Путін, потім — європейські лідери і вже потім — Зеленський.
Ось тільки китайський лідер не враховує, що крім "політичної ваги" існує ще й моральний авторитет і саме тому лідери країн Заходу не можуть "наказати" Зеленському поставитися до китайської гри без правил всерйоз. І саме це нерозуміння важливості морального авторитету і прагнення українського народу до свободи і не дозволить Пекіну стати навіть умовним "миротворцем".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
