Чому порятунок російського Карфагену - це ілюзія

Нещодавно у своєму черговому зверненні наш президент Зеленський казав про проблеми із одержанням навіть обіцяної раніше військової допомоги, яка потрібна уже тут і зараз, але постійно з боку партнерів виникають затримки, проблеми і т.д. Не всіх, звісно, країни Балтії та Польща роблять усе, що можуть, і це помітно. Дуже багато робить Великобританія. З іншими - усе дещо складніше.

Здається, усе просто. Нам потрібні санкції, руйнівні для економіки РФ: ембарго на нафту і газ, закриття портів, максимальна заборона для громадян виїзду за кордон, максимальні транспортні обмеження - ізоляція.

Ну і потрібна серйозна зброя для України (артилерія, авіація) для наступу, аби розгромити агресора. Це те, про що постійно говорить українське військово-політичне керівництво, і що, наче, уже надходить, але явно не достатніми темпами. Хоча це уже питання не лише виживання самої України - Україна продовжує боротьбу за цивілізацію проти варварства, проти людиноненависництва та тотального знищення усього.

Але все одно лишаються у когось якісь сумніви, якась нерішучість. І питання тут, думаю, не лише у "ціні питання" для Заходу, не лише у побоюваннях "ядерної ескалації" з боку Кремля, питання ще і у інерції та нерозумінні минулих помилок.

Захід міг знищити недоцивілізацію після завершення "Холодної війни". Досить було підтримати внутрішній сепаратизм та не допомагати центру, як вони робили усі 90-ті роки, банально годуючи їх усіх "ніжками Буша". Але тоді вони боялися, вони обрали шлях змови з пострадянською елітою держави, яка зараз несе загрозу знищення для людства як такого.

Це вони врятували цього монстра, годували його, дали одужати та вирости, і тепер - творити свої злочини. Боялися "розповзання ядерної зброї", хотіли "вигідно торгувати", а тому тривалий час закривали очі на численні злочини ще начебто "демократичної" влади.

читайте такожЯк Україна знову зриває плани бункерного дідаЗараз, мабуть, лишаються сподівання "переграти", "домовитися", поставити на чолі "когось прийнятного", якось усе "поділити", і повернути комфортний світ минулого, але це ілюзії. Ілюзії, що не можуть не бути шкідливими для всього світу. Помилки треба не повторювати, а виправляти, і підтримка України - єдиний спосіб бодай зараз, ціною неймовірних втрат і страждань українців, прийняти принципове рішення про "руйнацію Карфагена".

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред