
Сенатор-республіканець Ліндсі Грем заявив, що Сенат США готовий винести на голосування законопроєкт про санкції проти Росії, якщо найближчим часом не буде досягнуто прогресу у переговорах щодо війни в Україні.
Цілком очевидно, що Дональд Трамп не воліє виконувати свої погрози відносно РФ, оскільки вже не раз заявляв: якщо не буде припинення вогню, то будуть вжиті відповідні заходи, зокрема санкції. Проте ми бачили, що в телефонній розмові Путіну вдалося переконати Трампа кардинально змінити свою позицію — фактично на 180 градусів — і відмовитися від власного мирного плану.
Адже першим пунктом американського мирного плану є саме припинення вогню. А те, про що вони домовилися, — це продовження війни і фактична фіксація капітуляції України, лише після чого можливе припинення вогню.
Ідея республіканців абсолютно слушна — вже понад 80 конгресменів підтримують цей проєкт резолюції. Звичайно, сенатори можуть ухвалити його, і навіть якщо Трамп накладе вето, у них є можливість його подолати. Але зрозуміло, що більшість у Сенаті, як заявив лідер більшості, очікує сигналу з Білого дому, аби проголосувати за нього.
Сенатори, зрештою, почуваються вільніше, ніж конгресмени, і з часом можуть проголосувати навіть без "зеленого світла". Цілком зрозуміло, що Ліндсі Грем, який фактично став людиною Трампа, намагається надати йому додаткові важелі впливу.
Варто також згадати, що Сполучені Штати продовжують чинність усіх санкцій, запроваджених попередніми адміністраціями. І вони вважають це свідченням того, що Америка не є м’якою щодо Російської Федерації.
Але в чому суть? Навіть якщо завтра буде ухвалено відповідний законопроєкт, його виконання повністю належить до компетенції президента. І він може як запроваджувати санкції, так і не робити цього.
Другий важливий момент полягає в тому, що ці санкції насамперед спрямовані проти тих, хто підтримує Російську Федерацію, зокрема через закупівлю енергоносіїв. Це, передусім, Китай та Індія. Наразі між США і Китаєм триває фактична тарифна війна, і я не певен, що питання війни Росії проти України та торговельні відносини з Китаєм можна легко поєднати.
Очевидно, що Трамп вимагатиме від Китаю поступок в інтересах США, а не буде тиснути на нього через підтримку Російської Федерації. Тому тут присутній ще один фактор, який стримуватиме запровадження санкцій, передусім проти китайських компаній.
І, зрештою, навіть якщо Сенат проголосує, Трамп може накласти вето і заблокувати санкції загалом. Звичайно, він у такому разі виглядатиме не дуже добре, бо республіканці контролюють і Сенат, і Палату представників, і фактично це покаже, що між ним і його однопартійцями існують розбіжності. При цьому Трамп може лише декларативно застосовувати цей закон, погрожуючи Путіну: мовляв, роби щось, інакше я використаю цей інструмент. Але, чесно кажучи, це малоймовірно.
Ми ж чуємо не лише від Трампа, а й від Марко Рубіо, який загалом більш конструктивний, що Сполучені Штати не зацікавлені в глибшому залученні в процеси, пов’язані з війною. Вони задоволені тим, що розпочалися прямі переговори між Україною та Росією. І я не бачу в адміністрації США когось, хто б хотів із позиції сили змусити Путіна припинити війну. Риторика буде, але запроваджувати санкції навряд чи хтось буде. Санкції можуть бути запроваджені, хіба що якщо Путін зробить серйозну помилку — наприклад, особисто образить Трампа. Бо саме такі ірраціональні речі відіграють важливу роль.
Однак Путін, як ми бачили, добре вміє користуватися особливостями характеру Трампа. Пам’ятаєте, як Віктор Орбан приїхав, розповідав, що Путін молився за здоров’я Трампа, передавав картину, а в розмові сказав, що йому дуже подобається Меланія? Тобто навряд чи Путін зробить таку помилку, яка його образить. Але гарантовано це має бути щось особисте для Трампа, адже усі рішення він ухвалює, орієнтуючись на власні відчуття. Якщо він відчує, що Путін повівся неправильно, щось обіцяв і не зробив — саме стосовно Трампа, а не США чи України — тоді він може відреагувати.
Другий можливий фактор — якщо Росія скоїть щось надзвичайно жорстоке в Україні, що викличе суспільний резонанс у США. Тоді і громадська думка, і тиск сенаторів, серед яких є багато симпатиків України, змусять Трампа діяти.
Але я скептично ставлюся до ймовірності того, що санкції будуть запроваджені, навіть якщо їх проголосують.
Тим паче, у Трампа є можливість не виконувати цей закон, адже зовнішня політика — це передусім прерогатива президента. Він може накласти вето, якщо захоче. Звичайно, Сенат має чимало повноважень, і в попередніх адміністраціях президенти змушені були дослухатися до Сенату. Але у цьому випадку вони намагаються поставити Трампа в певні рамки, а він може просто проігнорувати закон і нічого не зробити.
Втім, не варто забувати, що до виборів ще далеко. Але це буде важливим фактором, адже більшість американців, як показують опитування (зокрема Гарвардське дослідження), морально підтримують Україну. Вони не хочуть масштабної допомоги коштом платників податків, але все ж вважають, що США мають діяти.Отже, чим ближче до виборів, тим більше Трампу доведеться зважати на думку виборців. Але поки що це перспектива майбутнього року.
Олександр Хара, директор Центру оборонних стратегій, дипломат, спеціально для Главреду
Хто такий Олександр Хара
Олександр Хара – експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО "Інститут стратегічних чорноморських досліджень".
Закінчив Донецьку державну академію (університет) управління (1998 р.), Дипломатичну академію при Міністерстві закордонних справ України (2000 р.), Королівський коледж оборонних досліджень, м. Лондон (2010 р.).
Магістр зовнішньої політики.
Обіймав низку посад в центральному апараті Міністерства закордонних справ України, зокрема у IV Територіальному та ІІ Територіальному департаментах (2000-2002, 2005-2006 рр.), а також в посольстві України в Канаді (2002-2005 рр.).
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред