Чому українцям не варто ображатися на НАТО

Чи закриють нам небо? Можливо, але ще не зараз.

Події на ЗАЕС збільшили шанс на закриття неба над Україною
Наївно вимагати від НАТО вступити у відкриту війну, яка з імовірністю 99% перейде в ядерну, заради країни, що не є членом Альянсу / Фото УНИАН, Reuters

Так, котики та зайчики, тут здається в кращих хохляцьких традиціях пішла чергова зрадная зрадонька та сумна журбинка, тепер щодо підступного НАТО, яке з якогось дива не закриває наше чисте блакитне небонько.

Нагадую українцям, ображеним на НАТО, що нам взагалі-то ніхто нічим не зобов’язаний. НАТО як оборонний союз (яким він є всупереч російській пропаганді) чесно захистило всіх членів Альянсу, дало пуйлу чітку відповідь на його запитання "готовы ли вы умирать за Нарву?". І відповідь виявилась геть не тою, на яку він розраховував.

Ну, а країні, яка десятиліттями гралась у кучмівську "багатовекторність", потім просила ПДЧ, але в реальності до війни з РФ мала в країні підтримку вступу до НАТО ніколи не більше половини населення, соррі, але ніхто нічого не обіцяв.

читайте такожФатальна помилка Путіна

Нам і так допомагають у безпрецедентному раніше масштабі. І трохи наївно вимагати від НАТО вступити у відкриту війну, яка з імовірністю 99% перейде у війну ядерну, заради країни, що не є членом Альянсу. Спробуйте пояснити звичайному німцю, французу чи навіть англосаксу, чому він має отримати реальну перспективу ядерного удару по його країні заради країни, про яку нещодавно взагалі не чув.

А ще пригадаємо, як ми, українці, реагували на війни та геноцид у інших країнах, як "активно" ми долучались наприклад до операцій НАТО в Югославії чи Афганістані тощо, у Сирії або Лівії (де так само РФ нищила мирне населення). Чи ми хоча б обговорювали між собою який-небудь геноцид у Руанді? Тож трохи прикручуємо фітіль нашого ображеного пафосу. Ми самі нічим не кращі за західноєвропейців, і нам ніхто нічого не завинив.

читайте такожЧому війна в Україні – не на тиждень-два, а на місяці

Чи закриють нам небо? Це можливо, але ще не зараз. Події на ЗАЕС збільшили шанс на такий розвиток подій, але все одно потрібен час. Коли всі телеканали Заходу ще місяць транслюватимуть наші зруйновані міста – у рядових виборців та платників податків ситих спокійних країн можуть прокинутись совість та емпатія, і вони можуть по іншому поставитись до перспективи людських втрат їхніх співгромадян. Але до цього не просто дозріти. Знов-таки, ми тим часом маємо витримати самі.

Тобто ми і так не самі. Дякуємо за те, як допомагають, просимо ще зброї (спойлер: дадуть), чекаємо добровольців в індивідуальному порядку. І пам’ятаємо народне прислів’я "на ображених воду возять".

Це – наша війна, і саме нам її витримати та виграти. Слава Україні.

Євген Дикий, колишній командир другої роти 24 батальйону "Айдар", голова Національного антарктичного наукового центру

Реклама
Підтримайте Главред

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти