Кремлівські, відправляючи 24 лютого "Путіна" в останню "військову операцію", мали два варіанти її результату: пан або пропав. Перший припускав швидку і оглушливу перемогу в Україні, військове обґрунтування йому спорудив начальник Генштабу Герасимов. У цьому випадку геополітична ситуація повинна була кардинально змінитися на користь РФ, так вважали в Кремлі. У другому варіанті вийшла б маленька "Цусіма" в степах України, цілком прийнятна за витратами і достатня для зняття бренду "Путін" і початку транзиту влади за яким-небудь зі сценаріїв з перспективою скасування санкцій.
Обидва варіанти, велика перемога і маленька поразка, в цілому влаштовували всіх в Кремлі, але перемога явно була краще. Час вторгнення в Україну на рубежі лютого-березня був прив'язаний до газової війни з ЄС, яку той стратегічно вигравав, незважаючи на низку тактичних невдач, і до внутрішньої політичної динаміки в РФ. Останній місяць опалювального сезону в Європі був і останнім зручним моментом для вторгнення. Ступінь промерзання ґрунту на його вибір не впливала.
Починати вторгнення після 1 квітня, коли в ЄС закінчується опалювальний сезон, було нерозумно, як і восени. Оскільки ЄС, навчений високими цінами на газ зими 2021-2022 р., встиг би ґрунтовно перебудуватися.
Більше того, ЄС, розігрітий ціною газу, пристрастями навколо "Північного потоку-2", топтанням військ РФ біля кордонів України і окупацією ними Білорусі, атаками мігрантів кордонів Литви, Латвії та Польщі, хамською риторикою Кремля, його ультиматумами і брехнею, з величезним задоволенням після 1 квітня виписав би Росії величезні порції лікувально-профілактичних санкцій. У їх числі були б відключення від SWIFT і заборона на покупку у неї нафти. Від газу з РФ в Європі багато і самі відмовилися б без жодних санкцій, зважаючи на його високу ціну і політичні умови для її зниження. Результатом до осені стали б кризові явища в економіці Росії, зростання невдоволення Путіним і з високою ймовірністю виникло б питання про його дострокову смерть від ковіду і початок транзиту. ЄС повільно, але впевнено і без єдиного пострілу вигравав у РФ війну на економічне виснаження.
За таких умов оптимальним часом вторгнення був березень. Вторгнення з грудня по лютий було пов'язане з логістичними незручностями і накладалося на новорічні свята. Останнє створювало ментальні проблеми і ускладнювало підготовку населення РФ до оголошення війни, яка і так після ультиматумів 17 грудня велася прискореним темпом. Деякі групи в Кремлі вважали, інформаційна та логістична підготовка вторгнення буде пробуксовувати і в підсумку виллється лише в обмежену війну "Д/ЛНР" з Україною, яка закінчиться "Цусімою", що відкриває шлях до проектів транзиту влади.
Тому професор Соловей і продовжував висловлювати повну впевненість у відході Путіна до кінця 2022 р. Деякі "вежі" Кремля запевняли Білий Дім і столиці країн ЄС, що все відбудеться саме за таким сценарієм. Тому не варто напружуватися і можна починати обговорювати облаштування Росії після Путіна, зняття санкцій і сертифікацію Німеччиною ПП-2. Україну потім можна буде поставити перед фактом досягнутих домовленостей. Чи було це їх щирим бажанням або операцією з прикриття вторгнення, залишається під питанням.
Але в підсумку Кремль 24 лютого поставив НАТО перед фактом заміни обмеженої війни "Д/ЛНР" з Україною на великомасштабне вторгнення з території РФ і Білорусі. Група "веж", чиїм рупором був професор Соловей, виявилася повністю дискредитована в очах Заходу, і зараз намагається врятувати свою репутацію, підсовуючи Білому дому, НАТО і українським розвідкам нові байки про Путіна на Уралі, змову генералів та інше. НАТО в це не вірить, вважає це кампанією з дезінформації, а в Україні різні групи посильно використовують це в інформаційній війні, звертаючи зброю противника проти нього ж.
Сам Кремль до початку третього тижня війни опинився в абсолютно непередбаченій їм ситуації, коли і не перемога, але і не поразка.
Вихідний варіант поразки з м'яким транзитом Путіна вже неможливий без дерашизації РФ, подібної денацифікації, проведеної після 1945 р. в західній частині Німеччини та Австрії.
Про перемогу теж не можна сурмити, незважаючи на всі захоплення і розорення території України, так як головна мета війни – капітуляція противника на своїх умовах – не досягнута. Більш того, непряма поки участь у війні ЄС і США ставить Кремль перед складним питанням: що він взагалі може вважати перемогою в цій війні, оскільки навіть окупація всієї України не означатиме її закінчення. Це буде лише повтор ситуації з окупацією Кувейту військами Саддама Хусейна. Але з тією відмінністю, що Ірак після падіння режиму Хусейна і кампанії з дебаасизації продовжує існувати, а РФ в її нинішньому вигляді існувати точно не буде.
читайте такожПутін потрапив у пастку США: війна в Україні для Росії стає занадто дорогим задоволеннямКремль замість бліцкригу в Україні постав перед фактом розгортається Третьої світової війни, в якій у нього немає стійких і дієздатних союзників, і яку він однозначно програє навіть у разі застосування ним ядерної зброї. Вірні путінці по-своєму близькі до істини, коли заявляють: "ні Путіна, немає і Росії", оскільки Путін і Росія стали словами-замінниками, як у радянській мантрі "говоримо Ленін, маємо на увазі партія, говоримо партія, маємо на увазі Ленін". Але багато путінців, на відміну від ленінців, з середини березня стали усвідомлювати набагато краще, ніж рік-два тому, що їх путіно-Росія невблаганно рухається до свого кінця. Олігарх Абрамович, який метушиться навколо переговорів між Україною і РФ, в надії вислизнути з-під санкцій, наочний тому приклад.
В результаті в Кремлі з середини березня виявилися змушені міняти всю концепцію, чому і зник надовго з інформаційного поля Шойгу, і до того не особливо публічний персонаж. Кремль не міг дозволити собі безперервні бравурні реляції про перемоги, чому і не було потреби показувати Шойгу публіці.
В цілому інформація про війну в Україні подається росЗМІ скупо і шаблонно, і багато в чому схожа на висвітлення ними двох російсько-чеченських воєн. Причина не в соромі Кремля за напад на Україну і геноцид, влаштований її жителям, а в тому, що він змушений змінювати на ходу концепцію війни. Заява Путіна 16 березня, що у Росії немає мети окупувати всю Україну, – пряме підтвердження цьому.
читайте такожУкраїна не повинна дозволити Путіну організувати нове "Дебальцеве"Такий перегляд концепції викликаний тим, що в Кремлі зрозуміли – путіно-Росія виграти цю війну не може, а повна капітуляція з дерашизацією путіно-Росію не влаштовують. З цих причин в Кремлі шукають якийсь проміжний для себе варіант між перемогою і капітуляцією. Так як війна йде поки в основному на двох фронтах – українському і умовно економічному Європейському – Кремль має намір домогтися успіхів на обох і звести їх суму до зручної для нього угоди, яку він міг би представити решті путіно-Росії як однозначну перемогу.
Схематично це виглядає так: розгром Збройних сил України і примус її до офіційної передачі частини своєї території РФ. Розмір територій, що відторгаються, залежатиме від військових реалій, але базовим сценарієм для Кремля є передача Росії території Криму, Донецької, Луганської та частково Херсонської та Запорізької областей. Все інше предмет торгу на переговорах. Якщо військові операції Кремля йтимуть для нього вдало, то він вимагатиме віддати Миколаїв і Одесу, якщо невдало, то відмовиться навіть від правобережної частини Херсона.
Уклавши угоду з Україною, і пообіцявши їй будь-які гарантії безпеки і навіть фінансову допомогу газом, Кремль поставить ЄС перед фактом наявності у нього такого договору і вимагатиме забути про "Кримську платформу", санкції і все інше.
Солодкою "морквою" для ЄС в цих переговорах буде обіцянка найдешевших у світі газу і нафти з РФ. На думку Кремля, Євросоюз, виснажений газовою війною і протестами, викликаними зростанням цін і зниженням рівня життя, повинен погодитися на це. Окремою проблемою для Кремля залишаться США, Великобританія, Канада, Австралія і Туреччина, але в Москві вважають, що і ці проблеми можна реально вирішити.
читайте такожУкраїні треба готуватися до місяця запеклих боївЯкщо Кремлю вдасться реалізувати в квітні-травні такий план, то путіно-Росія вважатиме це однозначною перемогою і рейтинг Путіна досягне 101%. Кремлю вдасться уникнути не тільки дерашизації, а й "обнулити" майже всі рішення всіх судів в Гаазі, сплативши лише гроші сім'ям загиблих в 2014 р. пасажирів рейсу МН17. Але відправити Путіна в загробний світ Кремлю все-таки доведеться, незважаючи на його рейтинг в 101%, і оголосити транзит влади як перебудову-2.
Оголошення перебудови-2 дозволить кремлівцям піти не тільки від відповідальності за війну, виплат репарацій Україні, а й уникнути дерашизації, посилаючись на те, що нова влада РФ сама її проведуть, подібно до того, як Горбачов провів повторну десталінізацію. Це дозволить їм також заспокоїти громадську думку в країнах демократії, зберегти відняті території України і відкласти вкотре в далеку скриньку підписання миру з Японією та інші територіальні претензії до РФ. Напруга у відносинах з США теж буде знято цією перебудовою за зразком попередньої. Біло-синьо-білий прапор, який в Чехії та Німеччині емігранти з РФ і агенти Кремля, називають її новим прапором, стане символом такої перебудови-2 або перебудови-3, якщо вважати першою десталінізацію в СРСР, проведену Хрущовим.
Підготовка до перебудови-2 йде повним ходом за допомогою агресивного просування наративу: у восьмирічній війні з Україною і всім іншим винні тільки Путін і його оточення, а не російський народ, і не треба нагнітати русофобію. Просування йде через всі доступні Кремлю канали. У числі цієї операції спецслужб Кремля поява в телевізорі дамочки з антивоєнним плакатом в новинах і виступ Жерара Депардьє, давнього фаната Путіна, із засудженням нападу на Україну і закликом не звинувачувати в цьому російський народ. У 2016 р. Депардьє отримав від Путіна виноградники в окупованому Криму і вважав: це нормально. Він хоче володіти ними і після відходу Путіна, чому і говорить про невинний російський народ, а зовсім не від співчуття українцям, яких цей народ вбиває вісім років.
Кремлю, щоб почати транзит перебудови-2 треба спочатку змусити Україну віддати частину своїх територій, економічно та іншими способами вимотати ЄС, щоб він з цим погодився якщо не де-юре, то де-факто, і найперше – грунтовно розгромити ЗСУ.
На фронті з ЄС війна з 1 квітня вступила в свою нову фазу, не тільки у вигляді вимоги Кремля платити йому за газ рублями, а й припиненням подачі газу Латвії. На цьому фронті в квітні-травні теж будуть свої серйозні битви.
На фронті в Україні у Кремля поки йде перегрупування сил перед повтором вторгнення 24 лютого з усіх доступних напрямків і з урахуванням його помилок, і Лукашенко цього разу від активної участі у війні вже не відкрутиться. Відведення загонів ра**истів на Київському та Чернігівському напрямках обумовлене не переговорами в Стамбулі, а тим, що вони зайшли занадто далеко, втратили зв'язок з основними силами і залишилися без нормального постачання. Це зробило їх досить легкою здобиччю для ЗСУ, і вони отримали команду піти, щоб потім повернутися.
читайте такожБункерний фюрер розгорне в Україні нову Курську дугуВсі ці зміни в планах війни Кремля не позбавлені деякої своєї логіки, але поза його увагою знову залишилося багато. Причому, не тільки на стратегічному, а й тактичному рівні. Для всієї путіно-Росії було б набагато розумніше почати в квітні перебудову-2. Але вона буде наполягати в досягненні своїх химерних цілей, забувши, що сама підписала собі смертельний вирок, обравши своїм символом знак нуля - зеро. Рашисти таки доведуть розпочате до повного обнулення Росії.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
