Євросоюз - це, перш за все, бюрократія, ніхто там не може скакати через чиюсь голову. Тому рішення ЄС щодо визнання перспективи членства України у ЄС - проміжне, але за інших обставин його могло і не бути.
Ми маємо розуміти, що на двох рівнях, політичному і міждержавному, питання про те, що Україна має право на отримання кандидатства вирішене. Але далі постає питання про те, як це робити - яким чином і за допомогою якого механізму. Цим вже має займатися Єврокомісія, бо стандартна процедура набуття статусу кандидата передбачає, що саме вона далі напрацьовує відповідний план дій, погоджує його, проводить аудит законодавства. Тобто цей період до проголошення країни кандидатом у ЄС зазвичай триває півтора роки, не менше.
Єврокомісія вже не може відмовити Україні у наданні статусу кандидата, але вона має визначитися з тим, як саме це відбуватиметься. Наприклад, це може бути спеціальна прискорена процедура, або ж це може статися аж після війни, коли до Києва з перевіркою безпечно зможе приїхати європейська комісія.
Відповідно, тепер скасувати статус кандидата для України можуть хіба що у разі екстраординарних подій всередині країни - наприклад, якщо Україна (не дай боже) втратить свою незалежність чи піде на неприйнятні умови на переговорах з РФ (але я, сподіваюся, цього не станеться). Усе решта - так чи інакше це станеться, питання у тому, коли - за кілька тижнів чи за кілька днів.
Розробка спеціальної процедури не потребує багато часу - йдеться про короткий алгоритм. Наприклад, у ЄС можуть заявити про двобічний аудит, але до того авансом оголосити про надання статусу кандидата у члени ЄС.
Для України цей алгоритм був би найвигіднішим, бо роботу для набуття членства усе одно потім доведеться виконувати. З іншого боку, набуття цього статусу напряму нічого не дає - Туреччина так само кандидат, як і Албанія.
Але водночас це додає можливостей у євроінтеграційних процесах та грає на посилення геополітичної ваги. Наприклад, у силу обставин ми вже отримали шанс на швидше приєднання до європейської енергосистеми, із чим раніше не поспішали. Безвіз ми також отримали раніше, хоча зазвичай його надають вже після отримання статусу кандидата на вступ. Тобто маючи статус кандидата, ми зможемо отримати додаткові спрощення по обігу фінансів чи то отриманні коштів на відбудову України після війни.
читайте такожПолітика санкційної миротворчості Заходу з тріском провалиласяІншими словами, для нас це зараз важливо більше як моральний фактор підтримки з боку ЄС.
Але Європа не звикла поспішати, тож не зумівши раніше зупинити рішення про отримання статусу кандидата у ЄС, є велика ймовірність, що низка західноєвропейських держав захочуть це зробити зараз. Мова, у першу чергу, йде про Німеччину, Францію та Нідерланди, які вже неоднозначно щодо цього висловилися.
Тим паче, якщо йти за повною процедурою, то в умовах війни нічого робити неможливо. Тож навіть якщо ми отримаємо статус кандидата, усі подальші стадії стануть можливими лише після завершення гарячої стадії війни.
Але оскільки ейфорія перших двох тижнів минула, тепер стає зрозуміло, що війна стає затяжною, тож це, певно, також станеться ще не скоро. Поки що Україні важливо, щоб і влада, і опозиція, і суспільні діячі, і відомі люди на Заході жорстко тиснули на представників ЄС та доводили до них, що для України має бути розроблена спеціальна процедура, адже народ, що зараз захищає Європу від російської навали, на це заслужив.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
