Чому Україні досі рано відмовлятися від паперових документів

Днями Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроєкт, який передбачає цифровізацію всіх публічних послуг.

Технічно Україна до цього не готова. Якщо згадати історію, то у нас вже практично 10 років як запроваджені ID-карти, але зчитати з них інформацію неможливо - куди б ви не прийшли, з вас вимагають, як мінімум, довідку про реєстрацію, яку потрібно роздрукувати окремо. Звідси питання - невже так складно обладнати хоча б держконтори картрідерами? Навряд чи, але чомусь цього не відбувається.

Щоб щось ухвалювати, потрібно спочатку підготувати умови. Грубо кажучи, перш ніж вдома з'являється вода і електроенергія, спочатку будують інфраструктуру. Можна скільки завгодно приймати законів про те, що в кожному будинку має бути каналізація, але поки труби не буде, то нічого не станеться. Так само і у нас – ухвалюються закони, які в принципі здійсненні, якщо до їх виконання заздалегідь підготуватися. Тому якщо цього не станеться, то буде те ж саме, що і з паспортами.

Є тут і ще один нюанс - в Україні часто плутають цифровізацію з електронним документообігом. Ухвалений закон також про поліпшення останнього. І ніхто не подумав про те, що всі ці електронні документи зберігаються в друкованому вигляді. Якщо відправитися до того ж сімейного лікаря, то виявиться, що він повинен заповнювати одні і ті ж документи двічі - спочатку в друкованому, а потім і в електронному вигляді. І цю проблему теж ніхто поки вирішувати не збирається.

читайте такожУкраїні світить першість: прийнято важливий закон щодо цифрових паспортівТому, перш ніж переходити на "цифру", потрібно вирішити не питання взаємодії між різними базами даних (це якраз нікчемна справа, що вирішується на рівні малограмотних програмістів), а захисту інформації та її зберігання. Адже нескладно уявити, що станеться, якщо паперова база даних зникне, а електронна "накриється", наприклад, через якийсь згорілий сервер або крадіжку цієї інформації. Відновити цю інформацію буде складно. Але в законі про це - ні слова.

І в такому випадку кількість зайвих рухів тіла, що для звичайних людей, що для чиновників тільки збільшиться. Як результат, може скластися класична ситуація, за якої благими справами вийде дорога в пекло.

Юрій Гаврилечко, експерт аналітичного центру "Українська фабрика думки", спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред