Детально аналізувати зміст переговорів із РФ у Стамбулі сенсу не бачу. Перш за все тому що це були всього лише заявки, не більше. Реальні умови миру, швидше за все, будуть помітно відрізнятися. І продиктують ці реалії ті позиції, що складуться на театрі бойових дій. Тобто тим, наскільки успішно нам вдасться відбити плановані агресором масовані атаки на Донецькому і Південному фронтах, чи зможемо ми не допустити виходу орків на лінію областей Донбасу і чи перейдемо в стратегічний контрнаступ.
Відбудеться переформування частин (і у нас, і у них), пройдуть запеклі бої, західне озброєння нам на допомогу. До середини квітня дещо проясниться і можна буде прогнозувати розвиток подій, включаючи і переговори. Ну а вихід на формулювання пунктів договору в ідеальному випадку можливий лише до кінця травня. А може і до кінця року затягнутися. От коли побачимо конкретику, тоді і проаналізуємо предметно, тим більше, що передбачається якийсь референдум.
Однак на деяких моментах минулих переговорів варто зупинитися.
В першу чергу, на згаданому референдумі, який не можна проводити під час війни. За пропозицією України на період цього народного волевиявлення має бути повне припинення вогню, тож тут все норм. Інша справа, що не дуже розумію, як відсепарувати від участі в референдумі (так-так, сепарів – відсепарувати!) тих наших громадян, які отримали російські паспорти.
Мені складно погодитися з тим, що за статусом Донбасу треба вести якісь переговори. Якщо не повернути його силою, то у нашого суспільства не буде відчуття зримої перемоги. А без явних ознак перемоги українці на мир не погодяться (хоча по правді нинішній Донбас Україні не потрібен ні в якому статусі). Будемо сподіватися, що в цьому питанні бойові дії все розставлять по місцях.
Ще важливий момент: ми не випускаємо без бою ніяк їхніх орків ні з-під Києва, ні з-під Чернігова. З Бучі і Гостомеля ці кінчені ідіоти йдуть, як прийшли – без засобів захисту через Чорнобильську зону, дихаючи радіоактивним пилом. От для них точно здійсниться прокляття Конотопських відьом щодо того, що стояти не буде. А ми в Чорнобильській зоні не воюємо, бо не ідіоти. Ну а з-під Чернігова росіяни взагалі можуть відходити будь-якими маршрутами, у нас тривіально немає можливостей їм перешкодити.
читайте такожНаживка для Путіна: чим закінчилися переговори в Стамбулі
І на закуску. Пробігся вчора по російських пабліках. Яке виття і скиглення там панує, особливо в тих, де збираються ідейні ра**исти з мізками (так, є й такі). Згадка Хасавьюрта – одна з найчастіших. Рашисти волають, що за замахом "спецоперації" підсумком може бути тільки беззастережна капітуляція України зі згодою на всі умови Росії. А сам факт ведення предметних переговорів, в тому числі і щодо статусу Криму (нагадаю: за заперечення його приналежності РФ там є кримінальна стаття) – це фактичне визнання своєї поразки. Яка призведе до повного краху Росії. Ні більше, ні менше.
До речі, респект тим, хто придумав пункт, що статус Криму треба обговорювати п'ятнадцять років – це ж товстий натяк, що бункерний фюрер стільки не протягне. Тролінг чудовий!
Загалом, перевертаємо цю сторінку і продовжуємо займатися справами, пам'ятаючи, що головне – це фронт. Який у кожного свій, але у нас всіх один, загальний.
Все буде Україна!
Олександр Кочетков, політичний аналітик
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
