Чому війна неминуче прийде в Росію

Росіяни, кажуть, у вас там завтра-післязавтра інтернет відключать. Хочу, щоб останнім моїм постом, який ви прочитаєте, був ось цей. Щоб ви там у своїй Північній Кореї потім роздруковували його на листочках самвидаву, передавали один одному з-під поли, читали і думали. Читали і думали. Читали, отримували просто за прочитання двадцять років таборів і думали. Інакше до вас не доходить.

Ніколи не доходило.

Тому що, коли я бачу коментарі в стилі "Гагарін, я вас любила", закреслено, "Аркадій, я вас читала, але як ви смієте писати про бомбардування Москви – у мене там друзі, вони проти війни і за мир!", я кожного разу дивуюся, як інститутка.

По-перше, зрозумійте. Світ змінився настільки швидко, що формулювання "ми за мир" сьогодні викликає приблизно таке ж блювотне відторгнення, як усього місяць тому формулювання "братні народи".

І якщо ви за мир і дружбу між народами – йдіть разом із російським кораблем.

Тому що ми тепер за війну.

Ми тепер за війну, б...ядь... За палаючі на рейді Одеси російські кораблі. За весь той перемішаний із кишками металобрухт сімдесят п'ятого року випуску, який усипав поля України мало не по коліно. І за "Абрамс", який, можливо, буде тепер не просто в супроводі колон гуманітарного вантажу, а, ймовірно, в самому прямому сенсі цього слова.

Тому що українська армія видає Росії зараз п**д...лів із такою швидкістю і такою кількістю, що у світу з'явився реальний шанс закінчити з цим державним недоутворенням уже в цій серії.

читайте такожЧому кожен росіянин несе персональну відповідальність за вторгнення Росії в Україну

Ми більше не хочемо залишати вирішення цієї проблеми нашим дітям.

Ми тепер хочемо вирішити її самі.

Всім світом.

Зараз.

А значить – так, зруйновані російські міста. Так, бомбардування Москви. Так, економічний колапс і нафта в обмін на продовольство. Так, смажена собачатина в бочках на Тверській і озброєні алкоголіки на блокпостах Мохової. Так, громадяни, що зникатимуть на підвалах. Прості слюсарі та водії автобусів. Так, жахлива помилка. Так, банди безпритульних, республіка ШКІД, і у кішки чотири ноги.

Весь той повний піз...ець, який ви роками влаштовували Україні – і взагалі всім по периметру, а протягом останніх десяти днів навіть і його перевели на новий рівень, повинен тепер прийти до вас. З Іловайском. З обстрілом мирних коридорів для евакуації під Маріуполем. З бомбардуваннями Харкова. З гуманітарною катастрофою у Волновасі. З натовпами дітей в евакуаційних ешелонах на вокзалах. З новонародженими в метро під час повітряної тривоги.

Все це має прийти у ваші міста.

У ваші будинки. У ваші квартири.

У ваші підвали під завалами ваших будинків і квартир.

Ви. Повинні. Пережити. Все це. Самі.

Щоб "ніколі знову" ви самі розпеченим залізом випалювали на своїх вікнах щороку 24.02.

Щоб на лобі у себе випалювали. Самі.

Інакше не буває. Інакше не дійде.

Вибачте, така се ля ві…

читайте такожЧому смерть Путіна може не принести полегшення Україні

Роками я вам писав, що колективна відповідальність – це не мої хотілки. Це просто даність. Вона настає просто за фактом. Завжди…

До речі, щоб два рази не вставати – там Олексій Кортнєв записав відео зі зверненням до Путіна проти війни. Передайте Олексію: Олексій, ти, мабуть, забув, але твоя дружина гімнастка Аміна Заріпова – найкраща подруга гімнастки Аліни Кабаєвої, дружини Путіна. Остання фоточка з обнімашками двох подружок – з турніру "Небесна грація", організованого Аліною в грудні 2021-го. Всього два місяці тому.

Тож не треба записувати жалісливі відео.

Просто зніми слухавку – і подзвони.

Так от. По-друге. П'ять років тому у вас там була пожежа в "Зимовій вишні" в Кемерово. Після чого я написав пост, що до вас починає щось доходити тільки тоді, коли загинуть ваші власні діти. А тому, будь-яка катастрофа в Росії нам тільки на користь. І чим їх буде більше, тим швидше, можливо, ви щось зрозумієте. А значить – гори-гори ясно.

Бог ти мій, що тоді почалося…

Але я помилився. Корм виявився зовсім не в коня.

Не дійшло нічого. Взагалі нічого.

читайте такожАрмія бомжів і волоцюг: чому Росія програла війну, а Україна ще її не виграла

Так от. З моменту пожежі пройшло п'ять років. Зараз тим школярам кемеровчанам, яких спіткала ця моторошна доля, якраз має бути по вісімнадцять років.

Де ваші діти?

ДЕ ЗАРАЗ ВАШІ ДІТИ, ЩО ПІДРОСЛИ??

А я вам скажу, де.

Вони в колонах під Харковом і Бучею.

До вас не доходить нічого. Ніколи. Якщо ви рятуєте своїх дітей із пожеж в кінозалі – ви потім самі, власними руками відправляєте їх горіти в танках в Україні. І моторошними роликами з відірваною дупою, з тілами, які перевозить трактор в ковші, тому що їх треба кудись дівати, частинами тіл ваших вчорашніх дітей, які не згоріли в кінозалі, виросли і прийшли вбивати чужих дітей на чужу землю – завалений тепер увесь інтернет.

На цьому місці, мені здається, у вас в голові вже має щось клацати і промальовуватися якась думка.

Давайте. Докладіть зусиль. Додумайте її.

...приблизне ставлення і до вас, і до тих ваших дітей, яких ви посилаєте горіти в танках, і до тих, яких ще тільки пошлете, коли вони виростуть – вже приблизно зрозуміло, так?

Розумієте, через що ви протягли цілу націю, і яке тепер ставлення до вас?

читайте такожНаближення військової поразки Москви: хто стоїть за історичним рішенням

Втім, нічого особистого. Просто війна дуже прагматична. Чиста математика. Чим більше самі закопаєте там, тим менше доведеться стягувати ковшами потім тут.

А значить: гори-гори ясно.

Війна прийде на вашу землю. Ще раз. Перечитайте цю фразу. Війна. Прийде. На вашу. Землю.

Рано чи пізно. Завтра або через сім років. З чужою допомогою або самі впораєтеся. Один одного гризтимете. Але це тепер неминуче.

І ми тепер не просто хочемо цього. Ми цього жадаємо. І будемо докладати всіх зусиль, щоб прискорити цей процес.

Тож – читайте. Думайте. Передавайте один одному на листочках. І не кажіть, що вас не попереджали.

Може, щось і дійде.

Тому що, коли війна прийде, буде вже пізно.

Ваш Дід.

Аркадій Бабченко, російський журналіст, військовий репортер

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред