Чому Захід почав програвати конкуренцію Китаю?

І давайте поясню більш конкретніше, що я маю на увазі.

В країн Заходу не було як такої економічної політики держави. А натомість економічна ситуація залежала від рішень величезної кількості різних бізнесів з різних галузей, які їх приймали у власних комерційних інтересах.

В той час, як в Китаї є державна стратегія економічного розвитку, яка відображається в пʼятирічних планах. Підозрюю, що в багатьох можуть тут виникнути асоціації з пʼятирічками в СРСР. От тільки крім самої назви, там нема нічого спільного. Бо якщо планування в СРСР полягало в намаганнях вгадати попит і під нього підлаштувати пропозицію, контролюючи при цьому ціни. То в Китаї це планування полягає у розвитку окремих галузей та спрямування в них усіх ресурсів держави.

І тут головна відмінність китайського підходу від західного. Китай не цікавлять такі комерційні показники як обʼєми інвестицій, прибутковість, окупність. Китай просто обирає галузі, які він вважає за доцільне розвивати, а потім ці галузі заливає грошима.

Розумієте різницю? В західних країнах галузі зʼявляються, якщо бізнес самостійно захоче інвестувати кошти в цей напрям і лише у разі якщо він досягне успіху в результаті важкої конкурентної боротьби.

В Китаї зовсім по іншому. Галузі зʼявляються по бажанню уряду.

Проблема лише в тому, що такі китайські методи заливання грошей у певні галузі не відповідають правилам чесної конкуренції. Бо так китайські компанії отримують нечесну фінансову перевагу і можуть лише за рахунок демпінгування цін знищувати своїх конкурентів. І саме тому такі методи державної підтримки заборонені Світовою організацією торгівлі. От тільки Китай настільки велика та впливова країна, що їм плювати хотілось на всі ці заборони.

І саме так Китай завойовував світ.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред