Поганий знак: чого чекати Україні від стратегічного діалогу США та РФ

Прессекретар Держдепу США Нед Прайс повідомив, що Вашингтон готується до проведення стратегічного діалогу з Москвою, який серед іншого охоплюватиме і питання України. Оскільки додаткових коментарів з американського боку наразі не було, то ця заява викликає нерозуміння.

Адже стратегічний діалог означає досягнення домовленостей, що задовільнять обидві сторони. А про що може бути стратегічний діалог між країнами, які займають діаметрально протилежні позиції?! З точки логіки цінностей, він міг би стосуватися того, що США ставила б Росії певні ультиматуми і прагнула б їх виконання шляхом повернення у правове поле. Зокрема, припинення ескалації навколо України та її використання для шантажу з боку РФ.

Щось подібне відбувалося нещодавно у Женеві, де Байден заявляв про шість місяців, протягом яких буде зрозуміло, чи вийшло про щось домовитися лідерам двох країн, причому у Путіна був украй невдоволений вигляд. З цього виходить, що та розмова у Женеві не віщувала для України нічого поганого. Однак стратегічні перемовини так не робляться.

З огляду оцінки дій Байдена ще з часів його віце-президентства складається враження, що зараз він втягує Росію у тривалі і безплідні дипломатичні перетягування канату. Але великої радості від таких заяв немає, бо сам факт не може потішити (тим більше, що заяви звучать зі США).

Сподіваюся, що найближчим часом у США з’явиться якесь додаткове пояснення, але загалом ці заяви говорять про те, що США та РФ досягли можливих точок компромісу, у яких Україна, на жаль, виглядає засобом розміну.

Невідомо тільки, у чому саме полягатиме цей розмін. Бо, наприклад, розміняти Крим США не може, бо це для них означатиме порушення основ світопорядку після Другої світової війни. Схилити Україну до федералізму шляхом змін у законодавство також означатиме посилення російських впливі всередині України, на що США також навряд чи піде.

читайте такожОстанній шанс для хулігана: Байден дав Путіну випробувальний термінУ будь-якому випадку такі заяви – це поганий знак для України, якій наразі, замість того, щоб кричати про те, чому ми досі не в НАТО, варто було б наполягати на тому, що Україна не може бути розмінною монетою і об’єктом чиїхось перемовин. І ще гірше те, що нам немає кому це зробити. Бо пан Кулеба виявився надто скороспілим міністром, який тільки повторює те, що йому кажуть в Офісі президента, як і український посол у США.

Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред