Захоплення чотирьох областей України – Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької – це стратегічне завдання Росії. Ці області, а також Крим внесені в російську конституцію як російські території, відповідно, з точки зору противника, правове поле РФ зобов'язує окупантів захопити ці території, видавивши звідти українські війська.
Це стратегічне завдання точно буде і далі стояти перед російськими військами. Однак перед ними точно так само стояло завдання дійти до Дніпропетровської області до 9 травня, захопити повністю Луганську область, видавити українські війська з Курської та Бєлгородської областей, але з виконанням, як бачимо, не склалося.
Загалом, є ймовірність, що російські окупаційні війська повністю захоплять Луганську область цього року. Ми зараз контролюємо зовсім небагато – трохи менше 1% території Луганщини. Тому можна припустити (і ймовірність цього велика), що Росія може захопити Луганську область повністю. Може захопити, але не факт, що захопить – російські війська захоплюють Луганщину вже четвертий рік поспіль.
Також є ймовірність, що росіяни вийдуть на Костянтинівку, захопивши повністю Торецьк і витіснивши наші війська з Часового Яру. Теоретично можливо, що їм вдасться навіть захопити Костянтинівку, підійшовши з півдня до агломерації Слов'янськ – Дружківка – Краматорськ. Але там вони зупиняться, упруться в агломерацію і далі точно не рушать. Абсолютно незрозуміло, як цього року росіяни можуть захопити ці три міста (за площею з урахуванням промзони це приблизно, як один Донецьк).
Що стосується Покровська, то загроза захоплення цього міста у 2025 році є. Однак і це не дасть змоги говорити про повне захоплення російськими військами Донеччини, оскільки після Покровська їм потрібно буде ще піднятися до Добропілля на північ, а це нереально: там надто великі відстані. Тому всю Донецьку область Росії точно не захопити цього року, це стовідсотково.
Якщо говорити про Запорізьку область, то російські війська можуть підійти з півдня до Дніпропетровської області, захопивши Оріхів і Гуляйполе, лівобережжя Запорізької області. Але –- це тільки лівий берег Запоріжжя. Саме Запоріжжя, обласний центр, здебільшого розташований на лівому березі Дніпра, але це занадто велике місто, щоб його можна було захопити за одну військову кампанію – це з області фантастики, це нереально.
Правий берег – росіяни точно намагатимуться форсувати Дніпро. Угруповання чисельністю приблизно 100 тисяч у них уже розгорнуте на лівому березі. Створити плацдарм вони якось зможуть, утримати максимальними зусиллями, в принципі, можливо, але захопити повністю Запорізьку і Херсонську області, дійшовши на правому березі до їхніх адміністративних кордонів, їм точно не світить, це щось з області фантастики. За одну літню кампанію Росії точно цього не зробити.
Тож стратегічно завдання щодо повного захоплення чотирьох областей України Росією стоїть, але технічно це зробити нереально. Тому віра в те, що ці чотири області будуть окуповані у 2025 році – це просто спроба видати бажане за дійсне.
У реалізації цього стратегічного завдання російським військам перешкоджатимуть такі чинники.
По-перше, для захоплення територій на правому березі російським військам потрібно форсувати Дніпро. Так, є кілька вузьких місць, де річка завширшки 200 метрів. Але, по-перше, таких місць не так багато, а, по-друге, там велика стрімкість: при такій швидкості руху річки вибудувати понтонний міст буде дуже складно, а, якщо врахувати, що це потрібно буде робити під нашими ударами, то це просто неможливо зробити. А на гумових човнах на правий берег особливо не походиш. Так, кілька місяців можна утримати якийсь плацдарм, але це катастрофічно, якщо подальшого розширення не буде. А розширення не буде, тому що цей плацдарм буде під постійними ударами, і там ляже багато російських вояків. Тож річка Дніпро нас точно прикриє.
По-друге, виконанню завдання з окупації Донецької області російським військам завадять масштаби території – вона занадто велика, а також занадто потужні агломерації: Мирноград – Покровськ, а також Дружківка – Краматорськ – Слов'янськ. Пройти ці агломерації неможливо. Те ж саме стосується лівого берега Запорізької області: теоретично можливо дійти до Дніпропетровщини з півдня, але там це зробити дуже складно саме через потужну агломерацію – сил і засобів противника там просто не вистачить.
Тож нашим прикриттям будуть суто географічні особливості місцевості, а також особливості територій.
По-третє, брак ресурсів не дасть змоги Росії розв'язати це завдання, тим паче вчасно – за 2025 рік.
По-четверте, наша протидія теж буде важливим фактором. Але все залежить від її інтенсивності. Якщо, наприклад, ми поставимо до лав ЗСУ половину наших правоохоронців, то ми наситимо війська мотивованими і профпридатними бійцями. Кілька сотень тисяч бійців у нас додатково точно буде, і, якщо їх на ротаційній основі запустити в ЗСУ, ми втримаємо лінії фронту в їхньому нинішньому вигляді і не допустимо захоплення нових територій Росією.
Якщо ж ми не посилимо наші війська людьми, то втратимо Луганську область, Куп'янськ, Лиман, Куп'янськ-Вузловий, Борову, можемо втратити Костянтинівку, Часів Яр, Торецьк і навіть у якомусь вигляді Покровсько-Мирноградський напрямок. Тож за негативного для нас сценарію в нас можуть бути втрати цього року, не такі катастрофічні, як собі в голові намалював Путін, але все-таки суттєві. А от якщо лави ЗСУ поповнять правоохоронці, територіальних втрат не буде, на оборонних позиціях ми втримаємося.
Інший важливий момент. Якщо Трампу вдасться дотиснути Росію і Україну, і встановиться перемир'я, то ми назавжди втратимо окуповані території. Назавжди. Адже припинення вогню неминуче буде супроводжуватися підписанням якихось документів, які будуть практично ідентичні капітуляції України, тому що будь-який документ росіяни протягнуть через Радбез ООН, і він нас зобов'яже назавжди відмовитися від спроб повернути свої території військовим шляхом. По суті, це означатиме, що ми віддамо свої території Росії.
Якщо ж Путін зіграє у свою гру і зупинить бойові дії на 30 днів, припустімо, а за цей час підтягне до лінії бойового зіткнення ті війська, які вже зараз зібрані в Росії і доукомплектовуються, а розташовані на армійській глибині – 50-100 км. Так от, якщо Росія тихою водою, без ударів із повітря, підтягне всю цю масу техніки, боєприпасів і людей на лінію бойового зіткнення, то потім ми відходитимемо серйозно, і тоді лівий берег можемо втратити, принаймні, Луганську, Донецьку області та лівобережжя Запоріжжя.
Росії для того, щоб вивести ці війська на лінію бойового зіткнення, потрібні тиждень-два, не більше. От виведе вона війська, потім розіпне якогось донецького хлопчика або підірве автобус (Росія це легко може зробити) – і все, понеслася. Це небезпечно для нас. Для нас небезпечні будь-які варіанти, які передбачають зупинку бойових дій. Будь-який із них призведе до катастрофи.
Однак для нас не все так похмуро складається, як може здатися. Якщо ми зробимо потрібні дії, то не те що не втратимо свої території, а почнемо операцію зі звільнення Криму.
Найцікавіше, що операція зі звільнення Криму вже почалася – СБУ почала її, завдаючи ударів по західному узбережжю півострова дальніми засобами ураження, в основному безпілотниками і ракетами. Нам важливо утримати лінію фронту в тому вигляді, в якому вона є зараз, при цьому завдаючи ударів по військових об'єктах у Криму. А наземна операція зі звільнення півострова може початися 2026 року.
Тож перспективи у нас непогані, питання участі США – без прямих поставок американського озброєння і техніки ми ще обійдемося, а ось без непрямих ні. З одного боку, нам важливо, щоб американці від нас відстали і не штовхали до капітуляції, а з іншого - щоб продавали зброю, нехай навіть третім країнам, а вони нам.
Роман Світан, військовий експерт, полковник запасу ЗСУ, спеціально для Главреда
Хто такий Роман Світан
Світан Роман (4 січня 1964 р., м. Макіївка Донецької області) - український військовий льотчик-інструктор, полковник запасу, який пройшов через полон 2014 року, працював радником керівника Донецької ОДА Сергія Тарути. Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року став одним із провідних військових експертів на українських телеканалах та інших медіа, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
