Держдума РФ заборонила публічно спростовувати й піддавати сумніву вирішальну роль радянського народу у перемозі над нацизмом, а також ототожнювати дії керівництва СРСР із діями керівництва нацистської Німеччини. Такі дії є свідченням фальсифікації історії з боку Росії, яка політично визначає, що вважати правдою, а що – ні.
Особливо стає очевидною фальсифікація історії на тлі рішення Путіна про закриття архівів про Другу світову війну. Як відомо, російська влада пролонгувала на кілька десятиліть термін закриття архів щодо Другої світової війні. Тож архіви в РФ наглухо закриті, діє режим секретності. Це означає, що Росія боїться правди про цю війну і роль Радянського Союзу в тому числі у подіях початку війни, в її розпалюванні, а також про співпрацю з нацистами тощо.
Такі дії свідчать про слабкість реальної фактологічної позиції. І, якби правда була на боці Росії, вона би так не йорзала і не хвилювалася, навмисно обмежуючи можливості ведення історичної дискусії цим рішенням Держдуми і намаганнями заховати архіви.
Росія – авторитарна держава, яка стрімко просувається в бік тоталітаризму, а точніше вже просунулася. Масштаб репресій у Росії великий: по суті, там – брежнєвщина, ще не сталінщина, але вже брежнєвщина.
У кожного режиму – що в радянського, що в нацистського, що в будь-якого іншого – була своя негативна роль. Ця роль не була ідентичною в усіх режимів, але кожна з цих ролей була злочинною і деструктивною. Саме тому й виникають спроби заглушити історичну дискусію та сховати правду за політичними інтерпретаціями.
Росія, таким чином, захищає створені нею міфи про Радянський Союз і Другу світову війну. Це робиться для того, щоб правда не руйнувала уявлення людей про російську владу і російську державу. А правда, якби вона виступила назовні, легко б зруйнувала всі ці важливі для російської влади надбудови.
Що приховує Росія? Насправді Радянський Союз був союзником нацистської Німеччини протягом щонайменше двох років – у 1939-1941 рр.: щось постачав туди, в чомусь допомагав, спільно здійснював репресії, коли видавав на розправу Гестапо своїх громадян. А ще раніше Союз здійснював підготовку німецьких офіцерів, у тому числі льотчиків, танкістів. Крім того, він постачав величезний обсяг воєнних матеріалів у Німеччину.
Але варто почати з того, що 31 серпня 1939 року була ратифікована Угода про ненапад між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом, або Пакт Молотова-Ріббентропа, а вже наступного дня – 1 вересня – розпочалася війна. Таке дивне співпадіння, правда?
Крім того, радянська влада радіокерованим сигналом допомагала наводити німецькі літаки на цілі. Фактично допомагала Німеччині в усьому. А в найбільш вирішальний момент радянська влада вдарила у спину полякам всупереч Угоді про ненапад та всупереч підписаним радянсько-польським угодам. СРСР напав на Польщу через два тижні після того, як на неї напала Німеччина. От яка натуральна правда…
До того ж, польських солдатів і офіцерів розстрілювали не тільки в Катині. Фактично так само, як Гітлер діяв у концтаборах, діяв і радянський режим, про що свідчить розстріл поляків у Катині (Смоленська область нинішньої Росії). А на території України більше 3 тисяч польських офіцерів і солдатів розстріляли в Харкові – це всім чудово відомо, про це написано безліч статей. А хто міг розстрілювати тих польських офіцерів, як не союзник Гітлера.
Таким чином, Росії є що приховувати про Другу світову війну. Відповідно, світ знає далеко не про всі злочини радянської влади тих часів, і саме тому Росія приховує документи та забороняє дискусії. Де це бачено щоб через 80 років після війни не можна було подивитися документи! А в сучасній Росії саме так, архіви закриті.
Чому саме зараз Росія вирішила унеможливити історичну дискусію з цього приводу? Тому що в часи, коли активно розвивається інтернет, російське інформаційне поле стало вразливішим, і російській владі стає все важче приховувати правду та "вішати локшину" на вуха російським громадянам. Саме тому вона намагається усіляко протидіяти цьому.
Олександр Палій, політичний аналітик, історик, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
