Росія зосередила ще приблизно 110 тисяч особового складу на Покровсько–Мирноградському напрямку, де наразі, за даними Генштабу ЗСУ, тривають найбільш інтенсивні бої. Наших ресурсів на цій ділянці фронту значно менше, що створює перевагу ворогу. Причому відчутною є не лише технічна та чисельна перевага російської армії, а й загальна втома наших частин і підрозділів, які тривалий час ведуть оборонні дії саме на цій ділянці фронту. Це — наша реальність, і ми маємо її враховувати.
Що стосується перспектив розвитку ситуації в районі Добропілля, а саме "вух", які демонструє DeepState, то найближчі 48 годин стануть для нас маркером того, як розвиватиметься ситуація. Чи зможе ворог закріпитися на нових рубежах у районі Золотого Колодязя та Веселого, чи нам вдасться відрізати передові штурмові загони ворога від системи постачання та мати змогу знищити їх.
Загалом ситуація досить загрозлива.
Ворог розуміє, що має обмежені дедлайни — максимум до середини жовтня цього року, оскільки далі відбуватиметься фізичне виснаження загального наступального потенціалу російської армії. Тому він поспішає і готовий кидати в пекло війни все, що має.
На разі на цьому напрямку воюють підрозділи колишньої третьої бригади "Беркут" — фактично колаборанти та різний непотріб. Зараз ця частина має назву 132-га окрема мотострілецька бригада. Тобто ворог намагається здійснити прорив руками місцевих, які мають зброю.
Ключовий фактор полягає у ресурсах і тактиці, яку обрала російська армія. Йдеться про повільне "просочування" — інфільтрацію невеликих штурмових груп. Хоча вони чисельно незначні, ця тактика працює. Водночас у ворога немає достатньої кількості бронетехніки, вони пересуваються на пристосованих автівках чи мотоциклах. Для ефективної оборони потрібна бронетехніка, але вони не можуть перекинути її вузьким коридором інфільтрації — ми знищуємо техніку дронами та артилерією.
Проте якщо ворог буде спроможний розширювати ширину цього коридору, ми матимемо серйозні проблеми, тому що вже спостерігається загроза оперативного напівоточення не лише Костянтинівки, але й Дружківки. Причому в районі Часового Яру ворог вперто б’ється з березня 2024 року, але без особливих результатів, попри задіяння значних сил та засобів. А от на цій ділянці ми певною мірою втратили контроль і не змогли оперативно заблокувати інфільтрацію РФ. Однак війна — це не лише перемоги. Проблеми бувають, але є й реакція: вживаються заходи, щоб блокувати загрози і стабілізувати ситуацію.
Втім, я маю сумніви, що росіяни наважаться атакувати у лоб Костянтинівку чи Дружківку через дуже високі ризики втрат. Тим більше, що вони вже безуспішно реалізовували такі сценарії біля Торецька та навіть у районі Авдіївки у 2023 році. Адже територіальні здобутки у порівнянні з втратами – мізерні. Швидше за все, вони намагатимуться перерізати ключові логістичні артерії та тримати їх під контролем FPV-дронів, що ускладнить забезпечення гарнізонів ЗСУ, особливо у Покровську, Мирнограді, Добропіллі та інших населених пунктах.Тому Україні варто шукати ефективні шляхи протидії російським операторам дронів, адже до 80% втрат на полі бою складає саме робота розрахунків ударних безпілотників, а не артилерії, як було раніше.
У той же час, Покровськ, з іншого боку, зараз тримається завдяки магістралі, що з’єднує його через Словʼянку та Петропавлівку з Павлоградом (траса Е50). Ситуація в районі Родинського є ключовою: якщо ворог захопить цю територію та підтягне підрозділи, у нас виникнуть серйозні проблеми із забезпеченням угруповання на Покровському напрямку.
Головна проблема полягає у тому, що нам, так само, як і росіянам, бракує ресурсів. Тому доведеться перекидати сили не з резервів, а з інших ділянок фронту, що ворог може використати, атакуючи там, звідки ми забираємо війська. Саме тому наші сили оборони продовжують руйнувати залізничне сполучення як у європейській частині РФ, так і на окупованих територіях України, адже залізниця — основний канал військових перевезень.
Особливо зважаючи на те, що РФ, найімовірніше, не зменшить своїх амбіцій принаймні протягом двох місяців, про припинення вогню мови не йде. Логіка Кремля зрозуміла: Путін щодня отримує доповіді про "успіхи" російської армії та має амбітну мету знищити Україну як державу, ліквідувавши проукраїнське населення. Він навіть не реалізував і десятої частини своїх планів, тому продовжить війну. Росія має чим і ким воювати, отримує доходи від нафти й газу. Тому Путін, як старий спецслужбіст, шукатиме способи відтермінувати введення санкцій, і, на жаль, є ймовірність, що йому це вдасться.
Владислав Селезньов, колишній речник Генерального штабу ЗСУ, полковник запасу, військовий експерт, спеціально для Главреду
Про персону: Владислав Селезньов
Владислав Селезньов - український військовий експерт, журналіст. Полковник Збройних сил України.
До окупації Криму країною-агресором Росією працював начальником кримського медіа-центру Міністерства оборони України. Коли Кримський півострів захопили російські окупанти, залишився вірним українській присязі і переїхав до Києва.
Після початку АТО на Донбасі в 2014 році був призначений керівником пресцентру оперативного штабу Антитерористичної операції на сході України.
У період з листопада 2014 по 2017 рік - начальник пресслужби Генерального штабу Збройних сил України.
Наприкінці 2017 року звільнився з ЗСУ у зв'язку із завершенням контракту.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
