Розвиток ситуації в Україні поступово підводить до питання про "останній доказ": ядерну зброю. Поки, звичайно, тактичну. Іншого аргументу у Кремля, схоже, не знайдеться.
Мобілізація не проводиться з невідомої причини, але можу припустити, що рівень готовності мобілізаційної системи настільки низький, що викликає сумніви навіть у нинішнього керівництва з його авантюристичним підходом до вирішення будь-яких проблем. Це тільки в кіно військкомат розіслав повістки – і от уже ешелони рухаються назустріч ворогові. У реальному житті це колосальний обсяг роботи, що вимагає узгоджених дій практично всіх державних служб.
У Росії сьогодні повністю втрачені можливості будь-якого (підкреслю – будь-якого) проектного управління. Жоден із проектів останніх років не був доведений не те що до кінця, але навіть до якогось виразного результату. Газові труби в Європу – повний і тотальний провал. З шести запроектованих труб в експлуатації тільки дві, але і за них довелося заплатити двома війнами, жодна з яких (будучи таким самим проектом) не доведена до якогось результату. Війна в Сирії зависла в положенні "ні туди-ні сюди", не-війна в Україні – ну, ми все бачимо самі.
читайте такожБомби можуть повернутися бумерангом на голови росіян: як жителям Росії зупинити війну
Проект "трансферту", заявлений у січні 2020 року, провалений. Вдалося протягнути тільки "обнулення", але по всьому видно, що воно не було метою, його довелося в терміновому і авральному порядку проводити замість вихідного, про який Путін туманно розповідав 15 січня 2020 року. Точно так само розвалився проект "пандемії" – вакцинація і цифровізація населення, а охорону здоров'я остаточно перетворено на руїни. І от ці люди сьогодні, маючи повний колапс попередніх проектів, запустили новий – "спецоперацію", яка вже на третій день почала збоїти, а під кінець місяця очевидно йде до катастрофи.
Що робити? Правильно. Запускати новий проект, сподіваючись закрити попередні провали. А проектів усього два: мобілізація або обмежена (поки що) ядерна війна. Мобілізація, якщо буде запущена, через два-три тижні остаточно обрушить всю систему управління, яка не витягне новий обсяг завдань. Причому це настільки очевидно, що навіть кремлівські пацієнти з діагнозом "ефект Даннінга-Крюгера" смутно усвідомлюють непідйомні ризики.
читайте такожУкраїнці можуть погнати Путіна до Уралу: чому війна скоро закінчиться
Власне, вибору немає: обстановка підводить до єдиного рішення. Яке може виявитися остаточним і фатальним для режиму. Ну, і для нас всіх, звичайно. Але кого цікавить народ Росії або "братній народ України", коли на кону шкури нашої знаті?
Ель Мюрид, військовий експерт, блогер
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
