Німецький канцлер Олаф Шольц заявив, що заявка України на приєднання до Європейського союзу не може бути швидко розглянута, незважаючи на масштабне вторгнення Росії. Мовляв, "короткого шляху до ЄС немає", а "процес приєднання – це не питання кількох місяців чи років". Схожі заяви зробив і президент Франції Емманюель Макрон.
У Євросоюзі є країни, які послідовно підтримують євроінтеграцію України. В першу чергу – більша частина країн Східної Європи, окрім хіба що Угорщини: Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина та інші країни. Прибічників ідеї вступу України до ЄС насправді не так вже й мало.
Але позиція Франції і Німеччини дуже насторожує, тому що ці країни уособлюють у собі Стару Європу і є найбільш потужними державами ЄС.
Втім, позиція цих двох країн не є чимось надзвичайно непрогнозованим.
Німеччина і Франція почали усвідомлювати, що інтеграція України до ЄС стала більш ніж реальною. І ця подія може суттєво змінити баланс сил у самому Європейському союзі. Адже Україна – м’яко кажучи, не маленька держава. Україна – країна із великим населенням та достатньо серйозним потенціалом. Разом із іншими країнами Східної Європи вона цілком може сформувати другий центр ухвалення рішень у ЄС, переглядаючи таким чином вплив Старої Європи.
Саме такі побоювання обумовлюють позицію Німеччини і Франції щодо євроінтеграції України та їхні традиційні політичні ігри.
Позиція України в цій ситуації залишається незмінною. Це нещодавно підкреслив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який сказав, що Україна не розглядає інших варіантів, окрім як європейська перспектива, отримання статусу кандидата в члени Європейського союзу та подальша швидка інтеграція до складу ЄС.
читайте такожЛюди зі сталі і боягузтво Німеччини: чому Україна повинна вистояти у війні з Росією
Європейська інтеграція України обов’язково буде предметом складних переговорів. Але лінія дипломатії, яку обрав президент України Володимир Зеленський, є ефективною: Україна виступає не прохачем, а висуває конкретні та обґрунтовані вимоги щодо європейської перспективи, враховуючи те, що Україна зараз фактично захищає весь Європейський союз від російської навали. Євросоюз повинен це враховувати.
Аргументи, які наводять зараз представники Старої Європи (наприклад, що питання вступу України до ЄС потрібно узгоджувати якось з інтеграцією до ЄС Західних Балкан), виглядають відмовками.
Хтось, звісно, вбачає у такій позиції Франції та Німеччини вплив Росії. Але я думаю, що насправді вплив Росії на ці країни дедалі більше зменшується. Скоріше, тут відіграють роль побоювання Старої Європи з приводу того, що швидка інтеграція України суттєво змінить баланс сил у ЄС.
читайте такожПеремога України у війні з Росією визначена: чому заметушилася і чого боїться Німеччина
Звісно, абсолютно очевидним є те, що Росія завжди була проти вступу України до ЄС, бо це стане останнім цвяхом у труну ідеї "русского мира" або відродження СРСР. Адже Україна не зможе одночасно бути і в ЄС, і в СРСР-2.
Втім, ця різниця у позиціях країн Євросоюзу щодо європейської інтеграції України не спричинить особливого розколу в ЄС. Ризик, звісно, є, але не надто значний. Адже сьогодні, в ситуації російської агресії, ми, навпаки, бачимо, що частина суперечностей у ЄС знімається.
Втім, на даний момент ніхто всерйоз не обговорює характер євроінтеграційного вектору України. І заяви Німеччини та Франції спрямовані не на те, щоб заблокувати євроінтеграцію України, a на те, щоб її відтермінувати і розтягнути в часі. Тобто тут питання тактичне, a не стратегічне – терміни реалізації нашого євроінтеграційного проекту.
Стосовно багатьох інших моментів позиція Німеччини і Франції принципово не відрізняється від позиції решти країн ЄС. Зокрема, вони виступають за ембарго на російські енергоресурси і багато в чому, як і решта країн, перебудовують свою політику відповідно до нових реалій.
Тому поки що зарано говорити про якийсь фундаментальний розкол у ЄС через Україну. Вікно можливостей для пошуку узгоджених позицій не закрите.
Отже, Німеччина і Франція завжди були і будуть для України достатньо складними партнерами через те, що їхні інтереси в даній ситуації є дещо специфічними. Вони стурбовано дивляться на перспективу швидкого вступу України до ЄС безвідносно до стосунків із Росією. Вони переймаються виключно через свої власні інтереси та впливи – бояться, що Україна в разі вступу до ЄС просто перетягне ковдру на себе, а вони, крім того, будуть ще й фінансувати створення нового центру впливу в Європі.
Безумовно, така позиція Німеччини і Франції щодо швидкої євроінтеграції України для нашої держави є досить шкідливою. Адже чому Україна почала піднімати питання про вступ до ЄС одразу після початку російської агресії? Такий крок був би потужним політичним і геополітичним жестом, який би показав, що Росія вже програла: вона хотіла поглинути Україну, але втратила її назавжди. Приєднання України до ЄС повинно було символізувати те, що Україна остаточно вийшла з зони впливу Росії.
Тож будь-які спроби загальмувати процес євроінтеграції України будуть сприйматися Росією як сигнал про те, що вона ще може перемогти, але потрібно ще трошки натиснути: розконсервувати більше танків, провести мобілізацію, підкинути ще кілька десятків тисяч військовослужбовців – і перемога буде за нею. Відтак, позиція Німеччини і Франції створює у Росії ілюзію того, що вона ще має шанс перемогти і залишити Україну в зоні свого впливу, а через цю ілюзію на нас чекають нові жертви і затягування війни.
Петро Олещук, політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
